Звичка та звичаї

visibility153Історичні паралелі

Звичка та звичаї
Уже майже десятиліття столичні чиновники, і не тільки, намагаються приборкати затятих курців та обмежити їх право на куріння в громадських місцях. Що ж із того вийшло? Не скажу, що пішоходів із цигаркою в руці стало менше. Та й не дивно, адже з цією звичкою, як виявляється, борються вже не одне століття.

НАВІТЬ ЧОЛОВІКИ КУРИЛИ ПОТАЙКИ?

У 1767 році було видано розпорядження щодо обмежень куріння на вулицях Києва військовослужбовцям, які мешкали на Подолі. Однак не варто думати, що вже тоді кияни серйозно замислювалися над питанням шкідливості куріння. Скоріше у такий спосіб місцева влада намагалася попередити небажані пожежі, адже на той час більшість будівель у місті були дерев'яними. Крім того, наприкінці ХVІІІ століття куріння було не досить розповсюдженим явищем. До 1812 року у Києві тютюн здебільшого нюхали. Слід зважати й на інші естетичні та ідеологічні перестороги, які тоді заважали звичці набути масовості. Так, із давніх-давен існувало уявлення про диявольське походження "нечистого зілля". Тож у ті часи куріння вважали ганебною звичкою. Світські люди дозволяли собі курити лише потайки: у себе в кабінеті чи у спеціальному приміщенні, або ж у саду. Та поряд з тим у шинках, корчмах, клубах і казармах люльки курили відкрито. Під час званих обідів, на балах і раутах чоловіки переходили до кабінету господаря або у спеціально відведену для куріння кімнату. Така традиція виникла тому, що у більшості в той час тютюн викликав відразу, та й меблі і драпування вітальні чи зали вбирали в себе тютюновий дим. Закурити на вулиці дозволяли собі лише військові.

БЕЗ НАЛЕЖНОЇ ПИЛЬНОСТІ

Уже в 30-х роках ХІХ століття, із завезенням до Росії сигареток, почалося масове захоплення тютюнокурінням. До традиційного – чоловічого товариства курців – поступово приєднуються і дами. Розмах поширення звички викликав стурбованість і у представників влади. Так, у країнах Європи задля попередження пожеж вводилися суворі правила, які обмежували місця для куріння. Ці обмеження не стосувалися лише приватних будинків та садиб. У середині ХІХ століття в Києві категорично заборонялося курити не лише на вулицях, а навіть у парках. За виконанням цього розпорядження наглядала поліція. Крім того, тоді вважалося непристойним курити в приватних будинках у присутності жінок. Та де правди діти, якщо влада і вживала заходи для боротьби з курінням на вулицях Києва, проте відповідні розпорядження виконувалися без належної пильності. Врешті-решт це призвело до того, що вже у 60-х роках ХІХ століття всі курили там, де хотіли.

ЦИГАРКОВА ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЬ

У той час відкрито курити цигарки почали жінки-нігілістки, робітниці, а інколи задля моди й світські дами. Особливо багато курили курсистки та сестри милосердя. У 80-ті роки ХІХ століття цигарка була таким же характерним атрибутом їхньої зовнішності, як і коротко стрижене волосся. Цікаво, що сучасний етикет курця сформувався саме в ті часи. Чоловіки вже не ховалися зі своїми люльками та цигарками у спеціальних кімнатах – курили у вітальні та у присутності дам. Щоправда, перш ніж закурити, вони скромно виходили із-за столу та влаштовувалися десь подалі. Згодом, коли до когорти курців усе частіше почали приєднуватися і дами, традицією стало куріння за столом, хоча перш ніж пустити дим, усе ще запитували згоди присутніх. Шиком вважалася прогулянка по вулиці чи бульвару з цигаркою у руці. Звичаї, пов'язані із курінням, тривалий час залишалися незмінними. Фактично курців нічим не обмежували. Курили всюди – навіть на переповнених пасажирами площадках трамваїв… Історичні цікавинки * За деякими даними історія тютюнокуріння, приміром, у сусідній Росії, нараховує від трьох до п'яти століть. Ще за часів Івана Грозного англійці, які бували при його дворі, познайомили росіян із звичаєм північноамериканських індіанців. * * * * Двісті років тому найбільш популярним серед курців був турецький та англійський тютюн. Але на початку ХІХ століття в царській Росії відкриваються перші спеціалізовані крамниці, де можна було знайти і виготовлений із заморської сировини вітчизняний тютюн.