Київська олімпіада, або Як започатковувалися національні традиції проведення «грандіозних» спортивних заходів

visibility64Історичні паралелі

Київська олімпіада,  або Як започатковувалися національні традиції проведення «грандіозних»  спортивних заходів
У серпні минає 105 років із часу проведення у Києві Першої всеросійської олімпіади, одна з дисциплін якої, до речі, проходила на території нинішнього Києво-Святошинського району. Але спортивне свято могло б і не відбутися, якби на Олімпійських іграх 1912 року в Стокгольмі команда Російської імперії, очолювана великим князем Дмитром Романовим, виступила б більш вдало. Але 17 місце серед 18 країн-учасниць тогочасні журнали назвали "ганьбою всього російського народу". Щоб не допустити подібного у майбутньому на найвищому рівні було ухвалено щороку проводити в імперії свої олімпіади. Першим містом, де вирішили влаштувати ці змагання, став Київ. Готувалися поспіхом, що мені особисто дуже нагадало підготовку до чемпіонату Європи з футболу у 2012 році. До початку турніру не встигли навіть всі комплекти медалей виготовити. До останнього дня велися роботи на Спортивному полі в районі Лук'янівки (приблизно на місці кінотеатру "Київська Русь"), яке повинно було стати головною ареною змагань. Але особливу увагу приділили спорудженню ложі для почесних гостей.

Марафон по бездоріжжю

А Житомирську трасу так і не встигли відремонтувати, тож марафонці бігли в умовах не кращих, ніж воїн, що приніс звістку про перемогу еллінів під Марафоном, - по щебеню та піску. Та не зважаючи на слабку організацію ігор, 20 серпня 1913 року відбулося урочисте відкриття Першої всеросійської олімпіади. Приблизно 10 тисяч глядачів, більше 600 учасників з 15 спортивних організацій з дев'яти міст імперії взяли участь в церемонії відкриття змагань. Найпрестижнішим видом ігор був марафон на 38 верст і 56 сажнів. Напередодні 15 марафонців, допущених до змагань медкомісією, автомобілями доставили до місця старту - на 38-у версту Житомирського шосе, за село Гурівщина (нині це Києво-Святошинський район). Їх поселили біля хутора пана Кайля у сіннику, бо організатори забули потурбуватися про нічліг для спортсменів. Тож, впіймавши дрижаки, адже ніч видалася прохолодною, бігуни до ранку цокотіли зубами, а вийшовши на старт отримали ще один "сюрприз" - судді забули револьвер, тому стартовий сигнал - постріл - замінили… плесканням у долоні. Дистанція пролягала по Житомирському та Кадетському шосе. Кавалеристи проганяли з дороги перехожих і транспорт. Уздовж шосе були встановлені медичні і харчувальні пункти, де марафонці могли освіжитися лимонадом, холодним чаєм та підкріпитися шоколадом та іншими наїдками, облитися водою. Супроводжували бігунів члени Олімпійського комітету і контролери-спостерігачі на автомобілях, обдаючи спортсменів пилом і кіптявою. Майже всю дистанцію лідирував киянин Алексеєнко. Але уже на території міста його ноги зсудомило, він упав і не зміг продовжити біг. З 15 марафонців до фінішу дісталися 11. Переможцем забігу став петербуржець Максимов, який подолав дистанцію за 3 години і 3 хвилини. За давньою традицією його увінчали лавровим вінком. На Олімпіаді розігрувалися медалі з досить екзотичних на сьогодні видів спорту: стрибки у довжину та висоту з місця, плавання на боці; треджен (вільний стиль, що нагадує по техніці кроль); кроль американський і австрійський, лаун-теніс, перетягування линви.

За що дискваліфікували росіян 100 років тому

До речі, вже тоді атлетів із Москви та Петербургу, які прибули на змагання з перетягування канату, дискваліфікували. Було знайдено ряд порушень в оформленні документів - ось звідки їх спроби махлювати, щоб нагороди мати. Тому без особливих зусиль за 16,6 сек. перемогу здобули представники київського гуртка "Спорт", які здолали іншу київську команду.

Жіночий дебют

У цій Олімпіаді вперше брали участь жінки-спортсменки. У легкоатлетичному манежі Спортивного поля тріумфували киянки Н. Попова й А. Раткова. Під шалені оплески трибун Наталя Попова перемогла в бігу на 60 м (9,1 сек.), на 100 м (13,1 сек. - світовий рекорд серед жінок, який протримався сім років) і в стрибках у висоту (122 см). Раткова з результатом 117 см була другою. У стрибках у довжину з місця Раткова стрибнула на 199 см, але у додатковій спробі Поповій вдалося показати найкращий результат ігор — 203 см. На Спортивному полі пройшли змагання атлетів, борців, гімнастів та футболістів. А ось турніри з плавання, стрибків у воду, веслування і вітрильного спорту відбулися на Матвіївській затоці, де й донині тренуються веслувальники. Тут спеціально до ігор побудували 28-метрову вежу для стрибків. Кіннотники змагалися на Печерському іподромі, стрільці — на військовому стрільбищі на Сирці, фехтувальникам надали спортивно-розважальний манеж, що розташовувався на нинішній вулиці Городецького. Понад програму були намічені змагання з тенісу, для них готували корти на території виставки, де нині комплекс "Олімпійський".

Ранній старт

Неабиякий ажіотаж викликали вело та мотоциклетні пробіги, старт яких був намічений на 23 серпня. А 20 серпня всі мотористи (так називали у той час мотоциклістів) мали представити мотори для визначення сили (допускалися двигуни потужністю у п'ять кінських сил) і накладання пломби. Для перевірки моторів їм треба було з'явитися о 7-й годині ранку на вул. Велику Васильківську в будинок № 80. Усі учасники, які записалися на старт, зі своєю опломбованою технікою зібралися на сьомій версті Чернігівського шосе о пів на третю ранку. Велосипедисти стартували по чотири людини кожні три хвилини, мотористи — за жеребом — по одному кожні п'ять хвилин. У Янівці - по шляху слідування у Чернігів - учасники повинні були власноруч розписатися в контрольному листі, щоб підтвердити проходження траси повністю. Статут змагання передбачав встановлення по трасі негласного контролю. У протоколах Київської олімпіади зафіксовано, що з 15 велосипедистів, які стартували, до фінішу добралися лише шість, і першим серед них був А.Аун з Риги, а також семеро з вісімнадцяти мотоциклістів, і першим мотоциклетним чемпіоном став Крешев-Толоконов із Москви. Дорогою мотористи кілька разів потрапляли в неприємні історії. Так один із гонщиків не розминувся із коровою, інший - з іншим гонщиком. І ось 24 серпня вищий приз турніру — срібний кубок від Його Імператорської Величності — вручили санкт-петербурзькому гуртку аматорів спорту за найбільшу суму очок у всіх видах змагань. А київський гурток нагородили відразу кількома почесними призами, встановленими меценатами, за найбільше число перемог у всіх видах спорту, зокрема. Перемогу на Всеросійській олімпіаді святкували, крім Попової та Раткової, кияни: у бігу на 400 та 1500 м - Фукс, в естафеті 4×100 м - гурток «Спорт», у штовханні ядра - Смутний, у стрибках у довжину - Вешке та інші. Ось так у Києві відбулося свято спорту, здоров’я та краси, яке порадувало киян і гостей столиці Південного краю новими рекордами, стимулювало розвиток фізкультури і спорту в місті.

ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ КИЄВА 1913 РОКУ

У Києві 10 червня (29 травня) 1913 р. відбулося урочисте відкриття Всеросійської сільськогосподарської, фабрично-заводської, торгово-промислової й науково-художньої виставки. Під керівництвом архітектора Ф. Вишинського, за участі архітектора В. В. Городецького, було споруджено справжнє містечко: площа виставкової території становила 26 десятин; тут розташували 132 експозиційні павільйони та ще 62 будівлі різного призначення. Виставка мала 24 відділи, які представляли промисловість, сільське господарство, науку, спорт. Участь у ній взяли представники Петербурга, Москви, Харкова, Одеси, Єкатеринбурга, Баку, Ревеля, Риги, Варшави, Лодзі та інших міст імперії, було чимало іноземців: англійців, німців, французів, шведів, американців. У підсумку її відвідали більше мільйона відвідувачів. ***** У липні 1913 року Петро Нестеров організував переліт трьох військових літаків за маршрутом Київ - Ніжин - Київ, який знімався на кіноплівку. А 27 серпня над Сирецьким повітроплавальним клубом він вперше у світі здійснив фігуру вищого пілотажу, що увійшла в історію під назвою петля Нестерова або мертва петля. ***** У вересні 1913 рік на Думській площі відкрито пам’ятник реформатору Петру Аркадійовичу Столипіну - політичному та державному діячеві, прем'єр-міністру Російської імперії у 1906-1911 роках, вбитому у Києві у 1911році. Монумент простояв лише 4 роки. Його знищив у березні 1917 року український революційний натовп у ході підготовки до Свята Свободи.