Перше кохання Майстра

visibility291Історичні паралелі

Перше кохання Майстра
Задумливий, зі схрещеними на грудях руками, закинувши ногу на ногу, сидить на лавці великий письменник. Можливо згадує своє буремне життя, а може спливає в пам'яті спогад про перше кохання. Саме скульптору Миколі Рапаю ми завдячуємо тим, що у жовтні 2007 року на Андріївському узвозі, 13, у Києві з'явився перший у світі пам'ятник Михайлу Булгакову. Та напередодні свята Весни ми розповімо не про творчість майстра, а про жінку, яка кохала, рятувала його, була музою і сестрою милосердя. Літо 1908 року. Студент останнього курсу Першої Київської гімназії Михайло Булгаков знайомиться з Тетяною Лаппа, донькою саратовського податкового інспектора, яка приїхала погостювати до своїх київських родичів Давидовичей. Тітка Тетяни Софія Миколаївна приятелювала з матір'ю Михайла Варварою Михайлівною. Остання й запропонувала Тасі ознайомитися зі столицею Південного краю: "Цей хлопчик покаже тобі Київ", - сказала вона. Тож, кохання Тасі та Михайла зароджувалося під час прогулянок містом. У своїх спогадах Тетяна Миколаївна писала: "Гуляли майже самі; були в Києво-Печерській лаврі. Потім листувалися. Я повинна була приїхати на Різдво, але батьки не пустили... А в цей час Михайлів друг Саша Гдешинський надіслав телеграму: "Телеграфуйте обманом приїзд, Михайло стріляється". Батько склав телеграму і відіслав у листі до сестри: "Передай телеграму своїй приятельці Варі"...Приїхала я до Києва лише у 1911 році...” Закохані майже не розлучалися: ходили в театр, гуляли містом. Але мати Михайла якось попрохала дівчину: "Не одружуйтеся, йому ще рано". Проте молоді люди повінчалися у церкві Миколи Доброго на Подолі у квітні 1913 року. Все було досить скромно. Навіть фати у нареченої не було, святкової сукні теж. Всі гроші, що надіслав їй батько, були витрачені на лікарське втручання, мабуть, стосунки молодят зайшли трохи далі поцілунків під місяцем. Із Саратова на вінчання завітала лише мама нареченої. ВИПРОБУВАННЯ ДОЛІ У 1916 р. у родини Булгакових почалися перші випробування. Михайло склав прискорені випускні іспити на медичному факультеті Київського імператорського університету Святого Володимира і, не дочекавшись отримання диплома, добровольцем Червоного Хреста виїхав на Північно-Західний фронт – у Кам’янець-Подільський військовий госпіталь. Сюди ж переїхала Тетяна, вона стала сестрою милосердя. Влітку фронт просунувся далеко на захід - це був Брусиловський прорив російських військ. Михайло Булгаков з госпіталем опинився у Чернівцях. "Я працювала сестрою, тримала ноги, які Михайло ампутував, – пізніше згадувала Тетяна Миколаївна. - Перший раз стало недобре, потім нічого... Він був там хірургом, весь час робив ампутації... Дуже втомлювався після шпиталю, приходив – лягав, читав. У боях він не брав участі". А потім Булгакова викликали до Москви і за новим призначенням направили у село Нікольське Смоленської губернії. Саме там він заразився дифтерією. Увів собі протидифтерійну сироватку, від чого почалася сверблячка, з’явився сип, набрякло обличчя. Від болю Михайло не міг спати й попросив дружину ввести йому морфій. Кілька днів поспіль ситуація повторювалася, що призвело до звикання. А тяжка хвороба лише розвивалася. Тетяна плакала. Вона знову була вагітна, чоловік же боявся, що дитина народиться хворою. Він сам зробив їй аборт. Невдало. Більше вона не могла мати дітей. Той період життя відображено у циклі автобіографічних оповідань Булгакова. ПОВЕРНЕННЯ ДО КИЄВА У лютому 1918 року земський лікар Михайло Булгаков звільнився з військової служби через хворобу і у березні 26-річний лікар та його дружина оселилися в Києві, ще не здогадуючись, що значно серйозніші випробування очікують їх попереду. Стан чоловіка був вкрай важким. Його муки у всіх деталях бачила лише дружина. "Коли ми приїхали – він пластом лежав... І все просив, вмовляв: "Ти мене до лікарні не віддавай!”, - згадувала Тетяна. Зловживання опієм призвело до того, що Тася хотіла залишити його, але не змогла, бо кохала і жаліла. Він вимагав нових порцій морфію, погрожував, але жінка вмовляннями, жіночими хитрощами намагалася відлучити коханого чоловіка від згубної пристрасті. Й сталося неможливе - він вилікувався. Як лікар, Михайло добре розумів, що це майже чудо. Та ця боротьба за життя ускладнила стосунки подружжя. Якось на Великдень Михайло запізнився до заутрені. Гуляв містом і прийшов вже до матері, яка жила напроти Андріївської церкви. У родині прийнято було збиратися всією сім'єю після заутрені. Саме тоді він тихо вимовив: "Мене за тебе Бог покарає". Пізніше Михайло часто повторював ці слова. Й покарав - у Михайла Булгакова власних дітей не було. Далі поїздка на Кавказ, де письменник захворів на тиф. Постійні втрати свідомості, неймовірний біль переслідували його. Але кохана й цього разу витягла його з рук смерті. Одужавши, повністю залишив медичну практику й зайнявся письменництвом. Жили бідно. Гонорарів не вистачало, тому відрубували по шматочках Тасин золотий ланцюжок й продавали. Продали й обручки, які свого часу замовляли у найпрестижнішій ювелірній майстерні Києва - у Маршака. РОЗЛУЧНИЦЯ МОСКВА А потім була Москва. Тася опинилася в білокамінній раніше – без грошей і речей, які вкрали прямо на вокзалі. Вона погоджувалася на будь-яку роботу, лише щоб вижити. Пізніше приїхав Михайло. Починався останній період їхнього спільного життя. Найскладніший. У лютому 1922 року Булгаков пише в щоденнику: "Йде найчорніший період мого життя. Ми з дружиною голодуємо. Довелося взяти у дядька трохи борошна, олії та картоплі... Оббігав усю Москву – нема місця". Бувало, що по три дні зовсім нічого не їли. Тася злягла - у неї було недокрів’я. Літератор влаштувався до редакції газети "Гудок". Тася займалася господарством. З’явилася маленька квартира, почали відроджувати домашню бібліотеку. Булгаков поступово став своїм серед московського літературного бомонду. У нього почали з'являтися інші жінки. Але дружина все прощала. Аж потім, як грім з ясного неба, заява: "Може давай розлучимося? Знаєш, мені зручно казати, що я неодружений. А ти не хвилюйся – все залишається як було. Розлучимось формально". "Значить, я знову Лаппа?” – запитала Тася. "Так, а я Булгаков". Ці слова розбили серце жінки, але вона вже змирилася. Розлучилися в квітні 1924 р., певний час продовжуючи жити разом на Великій Садовій. Але у листопаді Михайло з'їхав від Тасі. Тетяна Миколаївна залишилася одна, без професії в чужому місті. Булгаков лише епізодично допомагав їй. Минув час. У 1945 році Тетяна Лаппа вийшла заміж вдруге, за адвоката Давида Кісельгофа. 1947 разом із ним переїхала в Туапсе. Там Тетяна Миколаївна померла 1982 року. А що Булгаков? У нього було ще дві дружини - Любов Білозерська та Олена Шиловська. Але перед Богом - єдина, Тетяна Лаппа, саме тому, помираючи, він просив свою сестру знайти і покликати її, щоб в останній раз вибачитися за весь біль, що він завдав своїй коханій Тасі.

Олександр Дяченко