Таємниці маєтку Остен-Сакенів

visibility233Історичні паралелі

Таємниці   маєтку    Остен-Сакенів
У наш дико цивілізований час стало "модним" спалювати об'єкти архітектурної та історичної спадщини, а на їх місці зводити офісні центри та торгово-розважальні комплекси. Згадаймо лише пожежі на Подолі та Хрещатику у Києві. По простоті душевній думав, що це винахід сучасних безпринципних забудовників, але виявляється ще раніше, до старту будівельного буму, на Київщині горіли архітектурні перлини. Приміром, вже в часи незалежності, як завжди невідомі, спалили палац фон дер Остен-Сакенів у Мироцькому, який був збудований у першій половині ХІХ століття, а майже повністю знищений у листопаді 2000 року. Одного разу вночі будівлю охопила жахлива пожежа, у полум'ї якої загинули не тільки старовинні меблі, а й вся споруда. Після пожежі маєток не відбудовувався і поступово розбирався на цеглини. Хоча в народі ходять чутки, що тут й донині живуть духи померлих власників маєтку. Та ці легенди не відлякують, а навпаки, приваблюють туристів, які охоче приїжджають сюди, щоб помилуватися залишками палацу Остен-Сакена. Споглядаючи його руїни, можна зрозуміти, що був він дуже пишним, з баштою, парадним входом, прикрашеним колонами, та багатим декором. Збудовано палац у романтичному неоготичному стилі. Він мав великі підвали й льохи. Маєток оточували кущі бузку. До початку 20 століття, садиба складалася власне з палацу і двох дерев'яних будинків у парку, засадженому фруктовими деревами. У парковій зоні знаходився ставок на річці Орлянка, через який був перекинутий дерев'яний місток. З іншого боку ставка знаходилися поміщицькі оранжереї. ... Ще у 1805 році Микулицька маєтність, а це села Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі, Бабинці, Пороскотень, була подарована дійсному таємному раднику графу Карлу Сакену. Пізніше маєток перейшов у спадок до Івана фон-дер Остен-Сакена, а потім власником палацу став його син Карл. Вже у першій половині XIX століття тут звели одноповерховий з наріжною баштою цегляний палац та розбили навколо парк. Карл фон Остен-Сакен Остен-Сакени володіли маєтком та палацом до 1873 року. Але він майже не приносив прибутку, а тому Карл Остен-Сакен продав його Євдокії Осипівні Астаховій, яка хазяйнувала тут більше 20 років. Згодом вона повернулася до Києва, а землі дісталися німцю Варгену, який продав їх міністру двору графу Воронцову-Дашкову, котрий на початку ХХ століття збудував тут винокурний завод. А у 1904 році маєток і навколишні землі було виставлено на торги. Їх придбав заможний селянин Андрій Кулик. Про те, як йому вдалося збагатитися ще й нині легенди ходять. Одні стверджують, що він украв гроші у польського ксьондза, потім поїхав до Миронівки (під Білою Церквою), де купив 300 десятин землі, побудував магазин. А у Воронцова-Дашкова придбав до 1000 десятин землі.
Воронцов-Дашков з дочкою
Інші стверджують, що Кулик купував за безцінь волів і товари цілими обозами у п'яних чумаків і таким чином збагачувався. Є також версія про те, що він знайшов бочку золота, приховану поляками під час втечі з України. За це золото Кулик й купив землю та палац і почав господарювати. У цей період у маєтку поміщика Кулика було досить велике господарство: коні, корови, птиця і навіть екзотичні павичі. Впорядкувати роботу на такому великому масиві він самостійно не міг, тому вирішив здати свою землю разом із маєтком в оренду на вигідних умовах. Орендатори Здановський та його племінник Сестер-Животовський зобов'язалися через деякий час побудувати гуральню, цегляний завод, кам'яні хліви на віддаленій від маєтку ділянці. Виконуючи умови договору, поміщики-орендатори заснували спиртовий завод (1905-1906 р. р.). Після жовтневого перевороту все майно Кулика було націоналізовано, але не знищено, як часто траплялося в ті часи. Тривалий час тут розташувався дитячий садок, потім клуб Немішаївського біохімзаводу, під'їзд до якого "прикрашав" постамент гіпсового Леніна. Сьогодні залишки палацу викуплені УПЦ. Ніби є намір відновити будівлю й відкрити в ній монастир, але поки будь-які будівельні роботи не ведуться. Тож поки руїни маєтку залишаються місцем паломництва лише для туристів…