Любовний трилер ХІ століття

visibility87Історичні паралелі

Любовний трилер ХІ століття
Ярослав Мудрий, як відомо, зміцнював кордони держави, впроваджуючи так звану «весільну дипломатію», не даремно ж його називали «тестем Європи». 1054 року Ярослав помер. Та його сини продовжили політику батька і розширювали міжнародні зв’язки династії саме таким способом. Всеволод Ярославич віддав свою доньку, дванадцятирічну онуку Ярослава Мудрого, Євпраксію заміж до Німеччини, де княгиня стала сексуальною іграшкою Генріха IV. Юна дружина не отримала допомоги від родичів і звернулася до Папи Римського. Ця історія, дуже схожа на сценарій порнографічного фільму, описана у німецьких хроніках, розповідає was.media. Нині можна лише здогадуватися, скільки жертв сексуального насилля було тисячу років тому, коли такі випадки замовчувалися і майже не фіксувалися. Але княгиня Євпраксія Всеволодівна публічно звинуватила короля Генріха IV в тому, що він тримав її на положенні секс-рабині та дозволяв ґвалтувати наближеним людям. У руських літописах про княгиню Євпраксію згадується двічі: про постриг у черниці та смерть, а ось європейські хроніки смакували деталі її сексуального життя. …Після смерті Ярослава Мудрого Руссю правили Святослав, Ізяслав та Всеволод, який правив разом із сином Володимиром Мономахом. Свою доньку Євпраксію Всеволод Ярославович віддає за Генріха Штаденського Довгого, щоб знайти сильних союзників проти волинського князя Ярополка, який мав впливових родичів серед польських і угорських монархів. Юна наречена вирушила в Саксонію між 1083 і 1086 роком. «Вона прибула до цієї країни з великою пишністю, з верблюдами, навантаженими коштовним одягом і камінням, а також незліченними багатствами», — розповідає Хроніка Розенфельденського монастиря. 1086 року Євпраксія прийняла католицизм й одержала нове ім’я Адельгейда. Шлюб тривав недовго - 1087 року Генріх Штаден помер, а за рік до того вбили Ярополка Ізяславовича. Дівчина мала змогу повернутися додому. Та Євпраксія-Адельгейда вже за рік була заручена з імператором Генріхом IV. Вони обвінчалися 14 серпня 1089 року в Кельнському соборі, того ж року киянку коронували. Генріх IV, завдяки одруженню на київській княгині, намагався отримати підтримку київського князя Всеволода у боротьбі протии саксонських володарів та об'єднати православну та католицьку церкви. Та незабаром стосунки подружжя різко погіршилися. Серед причин називали ревнощі, відсутність спадкоємця і контакти батька Євпраксії – князя Всеволода Ярославовича з Папою Римським Урбаном II. Адже Генріх IV ненавидів та воював з Римом за право призначати єпископів. Як би там не було, але королева перетворилася на заручницю. Відомий історик Микола Карамзін знайшов у німецькій хроніці опис випадку, що міг стати причиною знеславлення Євпраксії. Щоб перевірити вірність дружини, Генріх IV наказав своєму барону добиватися інтимного побачення з нею. Але замість нього, на рандеву прийшов сам. Однак королева Євпраксія також проігнорувала зустріч, пославши замість себе слуг, які, не впізнавши у темряві імператора, сильно побили його за образу жіночої честі. «Роздратований Генріх, вважаючи себе обманутим, стратив барона, а з цнотливої Агнеси поглумився з мерзенною жорстокістю: голою показав молодим людям, яким також наказав роздягнутися», — писав Карамзін. «Король Генріх зненавидів королеву Адельгейду, свою дружину, й так, що ненависть була сильнішою за пристрасть, з якою він колись її кохав. Він ув’язнив її, і з його дозволу чимало чоловіків чинили над нею насильство. Кажуть, що він настільки збожеволів, що навіть сина переконував увійти до неї», — писали Штаденські хроніки. Коли Генріх вінчався з Євпраксією, політичний шлюб уклали його вороги – на прохання Папи Урбана II побралися 43-річна володарка Тоскани маркграфиня Матильда та син герцога Баварії 16-річний Вельф. Тож землі Генріха IV були затиснені з півдня та півночі. Щоб розірвати цей союз, імператор розпочав бойові дії. Але йому не пощастило — баварці заблокували перевали в Альпах й тому він мусив провести в Вероні три роки, не маючи змоги повернутися до Німеччини. Наприкінці 1093 року Євпраксії Всеволодівні вдається втекти з Верони до Північної Італії, де вона жила у Каноссі (Північна Італія) у Матильди Тосканської, за посередництва якої їй вдалася зустрітися з Папою Урбаном ІІ, який передав її справу з Генріхом IV на розгляд собору в Констанці. Наступного року Папа Урбан II зібрав у П’яченці великий собор єпископів Італії, Бургундії, Франції та півдня Німеччини. На церковному зібранні Євпраксія звинуватила чоловіка в зґвалтуваннях і сексуальних збоченнях, що за тодішніми патріархальними уявленнями було нечуваною подією. Собор мав відверто антиімперський характер і висловив повну підтримку зганьбленій дружині. Євпраксія отримала прощення всіх гріхів і розлучення. Літописець Бертгольд записав: «Королева зізналася, що була змушувана до стількох і таких нечуваних розпусних чужолоств та оргій, що навіть вороги виправдали її втечу, і вона зібрала співчуття всіх католиків за такі кривди». Виступ Євпраксії підірвав позиції Генріха, 1106 року імператор змушений був зректися влади і за півроку помер. У 1097 році Євпраксія виїхала до Угорщини, а звідти — до Києва. Вона постриглася в черниці Андріївського жіночого монастиря, де її рідна сестра Анна Всеволодівна була настоятелькою. Померла королева 10 липня 1109 року й похована в соборі Успіння Богородиці Києво-Печерського монастиря.