Таємничо-магічний світ київських підземних лабіринтів

visibility74Вікенд, Таємні знання

Таємничо-магічний світ київських підземних лабіринтів
Київ наземний невпізнанно змінюється, все менше залишається куточків, де можна помилуватися архітектурою минулих століть, відпочити душею. Але є інший Київ - підземний, майже не вивчений, таємничий і загадковий. Кілометри рукотворних лабіринтів, печер, підземних монастирів століттями чекають дослідників. Найвідоміші, звісно ж, підземелля Києво-Печерської лаври. Довжина Ближніх печер - 383 м, Дальніх - 293 м, глибина - до 20 м. Біля Дальніх печер є Варяжське підземелля, в якому жили нормани, які грабували купецькі судна, що пропливали по Дніпру. Деякі дослідники вважають, що під Лаврою існує велике підземне місто, в якому зберігаються стародавні рукописи із секретами цілительства, чудотворні ікони, релігійні стародруки. Та наші можновладці, як, до речі, і їх попередники у ХІХ - ХХ століттях, не поспішають виділяти кошти на вивчення київських підземних лабіринтів. А їх дуже багато - від Кирилівської церкви на півночі до урочища Церковщина на півдні. Лише вздовж правого берега Дніпра відомо більше 50 печер, а всього у Києві їх близько 200. У дослідженні Івана Каманіна "Зверинецкие пещеры в Киеве. Их древность и святость", що побачило світ 1914 року, перераховані підземні монастирі міста: Межигірський, Кирилівський, Андріївський, Михайлівський, Пустинно-Микільський, Видубицький, Гнилецький. Відомі також лабіринти печер поряд із Софійським, Георгіївським, Ірининським та Кловським монастирями. Але розповісти про всі у одному матеріалі досить складно, тож про найцікавіше. Хто жив на Смородинському узвозі? Мабуть, всім відома легенда про Змія Горинича, якому кияни платили данину красивими дівчатами. Дехто з дослідників вважає, що це поетичний образ ворогів землі Київської, а деякі краєзнавці переконані, що людожер насправді жив у Києві в одній із печер на тодішній околиці міста. Й місце це відоме - з вулиці Кирилівської звертаємо на Смородинський узвіз й зверху можна вгледіти залишки печери, в якій жив плазун. Лежбище засипали ще років 30 тому, бо з цією місциною пов'язано кілька містично-трагічних випадків. Київський спелеолог Айвазян пройшов печеру від початку й до кінця. Виявилося, що вона має довжину лише 60 метрів. Але буквально через кілька днів дослідник поїхав у відрядження й там його зарубав сокирою товариш, який раптово збожеволів. А психолог Віктор Загнибіда вирішив створити фільм про цю печеру, вже навіть встиг дещо відзняти, але через кілька днів із невідомих причин повісився. Києвознавець Олексій Стєклов вважав, що у печері мешкав так званий Місячний демон, невідома субстанція, зовнішньо схожа на згусток енергії, який висмоктує людську енергетику. Тож, місце небезпечне, нагадує геопатогенну зону, яких немало у Києві. На вулиці Кирилівській є ще кілька печер, приміром, у дворі будинків № 59 і 61 є вхід у підземелля, яке було стоянкою людей кам'яного віку, хоча деякі дослідники вважають, що часів Київської Русі. А в урочищі Юрковиця ще дві печери невідомого походження. В одній з них 1911 року знайшли тіло обезкровленого хлопчини. Гнилецькі печери А далі наш шлях на південну околицю Києва, де розкинулося урочище Церковщина. Саме тут знаходяться унікальні Гнилецькі печери - ансамбль з двох комплексів підземель XI-XV століть, з добудовами початку ХХ ст. Основний комплекс - печери преподобного Феодосія Печерського, має 400-метрову протяжність на п'яти рівнях і велику кількість збережених форм підземної архітектури: коридори, храм, келії, усипальні декількох видів, зернові ями, каплиці. Серед збережених у Гнилецьких печерах архітектурних форм є зразки приміщень, втрачених навіть у печерах Києво-Печерської лаври. Наприклад, афонські кістниці зі спеціальними нішами для голів, чернечі келії з яскраво вираженими рисами житлових приміщень, зернові ями. До речі, розташування печер і фундаментів давньоруської наземної кам'яної церкви Гнилецького монастиря нагадує Києво-Печерську лавру в мініатюрі. Історія монастиря та його печер нараховує ІХ століть, з нею пов'язані імена багатьох святих Православної церкви. За своєю популярністю серед історичних підземель Києва Гнилецькі печери завжди займали друге місце після лаври. Сьогодні комплекс Гнилецьких печер, в поєднанні з прекрасним природним ландшафтом і наземним Свято-Миколаївським храмом - один із найкращих туристичних куточків передмістя Києва. Звіринецькі печери Звіринецькі печери розташовані південніше Києво-Печерської лаври. Це закільцьований комплекс, що складається з давньої підземної церкви та кількох галерей, в стінах яких викопано поховальні ніші, призначені для поховання ченців. Печерний цвинтар, що належав Звіринецькому монастирю, діяв протягом ХІІ-ХVІІ століть і складався поступово. Найдавнішу частину кладовища становлять дві підземні вулиці, кожна з яких мала окремий вхід. Пізніше їх об'єднано вулицею, на якій поховання відсутні. Ця частина некрополя розширювалася у ХІІ-ХV століттях. Третя вулиця з пізнішими похованнями, де простежуються традиції римсько-католицької церкви, склалася впродовж двох наступних століть. Вона мала окремий вхід і, очевидно, пізніше була з'єднана поблизу входу з однією з давніх вулиць. Остання (четверта) служила винятково для з'єднання двох печерних коридорів. Її прокопали при закільцьовуванні всього печерного лабіринту на початку ХХ ст. для зручного відвідування прочанами. Відкриття Звіринецьких печер сталося випадково 1888 року під час зсуву гори через добування глини. Тодішні газети писали, що знайдено 48 ніш й 96 поховань ченців. Тоді у підземеллі знайшли шкіряне взуття, плетені зі шкіряних тоненьких пасків хрести, пояси з тисненими малюнками. Але багато цінних раритетів розтягли місцеві дітлахи. Як розповідали сучасники, діти виносили з печер все. Старі люди карали бешкетників, але вони не вгамовувалися. Вандалізм припинився, коли троє хлопчаків, пішовши в печери, пропали безвісті. 1913 року створюється Звіринецький скит, який існував до 1930-х років. На пожертви прочан у тому самому році зведено будівлю з церквою Різдва Пресвятої Богородиці і св. Іоасафа Чудотворця Білгородського, в якій зберігалися всі археологічні знахідки з печер (закрито 1934 р.). Ікону із зображенням Богоматері з немовлям постановою Святійшого Синоду було названо Звіринецькою. 1915 року у коштовному обрамленні її було встановлено над царськими вратами церкви, яку більшовики зруйнували у 1930-х рр. До одного з печерних виходів прилягає стіна склепу, де поховано ігумена Звіринецького скиту о. Валентина та історика, архівіста, палеографа Івана Михайловича Каманіна (1850-1921). До наших днів пам'ятка дійшла у напівзруйнованому стані. 1988 року Звіринецькі печери передано Музею історії міста Києва з метою їх музеєфікації. Печера Геонавт І наостанок про одну із небагатьох природних печер Геонавт, яка знаходиться у Ходосівці Києво-Святошинського району. Вона вважається найбільшою печерою Київщини. Хоча протяжність її - лише 60 метрів. Свого часу вода розмила тріщини в лесі (ґрунті) і утворила печеру. Вхід до неї ледь помітний, він низький і вузький, тому пройти через нього в повний зріст не вийде. Відразу зі входу відкривається великий зал із двома тунелями. Любителі екологічного туризму будуть у захваті від відвідин печери Геонавт.