Відверто: Давід Ерікян (91 округ, кандидат до Верховної Ради України)

visibility1632Відверто

Відверто: Давід Ерікян (91 округ, кандидат до Верховної Ради України)

roomДострокові парламетськи вибори 2019, 91 округ, кандидати в депутати, Ерікян Давід Мартікович

access_timeДавід Ерікян - відверто. 91 округ, кандидат

Лаконічна довідка

Ерікян Давід Мартікович

• Народився 24 жовтня 1977 року у містечку Берд, Вірменія. • З 1992 року мешкає в Україні, в с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області. • Вищу освіту здобув у Національному технічному Університеті України "Київський політехнічний інститут". • Підприємницьку діяльність розпочав у 1998 році. • Обіймає посаду директора приватного підприємства "Агроленд-1", що займається тваринництвом та рослинництвом. Кандидат в народні депутати по 91-у одномандатному округу 1. Найяскравіший спогад дитинства? - Я рано став дорослим. На все життя в пам'ять врізалися кадри, коли земля затряслася під ногами. Землетрус 1988 року пам'ятаю, ніби це трапилося вчора. Був урок фізкультури - ми з однокласниками грали у футбол на шкільному полі. І в одну мить земля, ніби море, захиталася. Це було справді жахливо. Через декілька хвилин перелякані діти почали стрибати із другого поверху школи. 2. Після землетрусу Ви переїхали до України? - В Україну приїхав у досить юному віці, коли у Вірменії розпочалася війна, якщо бути більш точним, у 1992 році. Біля нашого будинку не раз пролітали снаряди - пам'ятаю величезний гул і червоний спалах - скло в шибках розсипалося. 3. Ці події змінили Вас? - Не думаю, що обставини можуть змінити суть людини. Скоріше випробування загартовують. Роблять нас сильнішими. 4. Чим захоплювалися в дитинстві? - Малюванням. Із задоволенням відвідував художню школу, захоплювався творчістю Сар'яна та Айвазовського. 5. Які риси характеру дозволили Вам стати успішним менеджером? - У першу чергу, працелюбство. Мене з дитинства батьки привчали до праці. Років із восьми я вже активно допомагав їм по господарству. На подібних засадах намагаюся виховувати і своїх синів. 6. Кому довіряєте найбільше? - Батькам та дружині. 7. Що цінуєте в інших? - Насамперед простоту, працелюбність, гідне ставлення до себе та інших. 8. Як любите відпочивати? - Зізнаюся, відпочинок дозволяю собі дуже рідко. Зазвичай раз або двічі у рік на тиждень їду з родиною на відпочинок. Можливо, цього і недостатньо, але мене постійно не залишає відчуття відповідальності за справу, якою займаюся. 9. Без чого не уявляєте свого життя? - Без роботи. Натура в мене така - я постійно прагну до реалізації нових проектів. Щойно налагодив роботу одного, одразу ж розпочинаю інший. 10. Це запитання ставлю всім політикам та бізнесменам: чому досі не відбулося українське економічне "диво"? - Це дійсно, нонсенс, адже в Україні живуть працелюбні люди. Вважаю, що головна проблема - це корупція. Недалекоглядність деяких наших чиновників, які живуть одним днем, просто вражає. На жаль, сьогодні зустріти посадовця із державницьким підходом рідкість. 11. Ви працюєте на сільськогосподарському ринку з 2001. Що змінилося за останні двадцять років. Чи є динаміка розвитку? - На це запитання відповідь неоднозначна. Дійсно, якщо порівнювати з нульовими, коли 50 відсотків угідь "гуляло", сьогодні всі поля засіяні. І від цього душа радіє. Наше підприємство також обробляє 1200 га землі. Вирощуємо різні культури: соняхи, сою, пшеницю. 12. А що заважає українському виробнику тримати конкурентні ціни? - Факт, що овочі та фрукти з Туреччини дешевші, ніж українські. Думаю, що ситуацію може змінити лише державна підтримка українського фермера. Умови дві - лояльні кредити та пільгове оподаткування. Аграріям треба давати час, щоб стати на ноги, а не одразу тиснути податками. Навіть дерево одразу плоди не приносить. На все треба час. 13. Чим найбільше пишаєтеся? - Тим, що своєю працею заслужив повагу серед українців. 14. Про що мрієте? - Найзаповітніша мрія, щоб у світі панував мир. Щоб батьки через війни не втрачали дітей, а діти - батьків. 15. Саме тому Ви активно займаєтеся волонтерством? - Я роблю те, що підказує мені серце. Це неприпустимо, коли наших братів відправляють на війну, при цьому не забезпечуючи елементарними речами. Підтримка наших захисників - це справа кожного з нас. 16. Чому Ви вирішили балотуватися до Верховної Ради? - У 2015 році виборці населених пунктів Києво-Святошинського району обрали мене депутатом Київської обласної ради. Я постійно спілкуюся з людьми, тому добре знаюся на проблемах сільської місцевості. Сам народився і живу в селі. І дуже вболіваю за його розвиток. Категорично виступаю проти ліквідації в сільській місцевості медичних закладів, шкіл, дитсадків, клубів. Більше того, вже зараз підтримую їх розвиток. Адже без цього неможлива розбудова села. А саме з нього починається Україна. Вважаю, що як депутат Верховної Ради зможу зробити більше добрих справ та позитивно вплинути на розвиток сіл нашого округу. 17. Зараз Ви окреслили головні засади своєї передвиборної програми? - Не люблю сипати гаслами. За людину мають говорити її справи. Я дійсно обіцяю, що в разі обрання мене депутатом Верховної Ради, докладатиму максимум зусиль для розбудови ФАПів, амбулаторій, клубних та освітніх закладів. А ще в кожному селі, селищі та місті округу має бути соціальна аптека. Держава повинна звернути увагу на жителів села. Вони мають одержувати якісні медичні послуги на місцях. А це можливо лише за умови впровадження держаних програм підтримки галузі та тих фахівців, які в ній працюють. І це, на мою думку, пріоритетне завдання. Адже якщо немає здоров'я, навіть золоті дороги не в радість. 18. На Вашу думку, децентралізація може вирішити проблеми маленьких населених пунктів? - Ні. Переконаний, що це найкоротший шлях до знищення маленьких сіл. Об'єднання громад не вирішує головної проблеми - подолання корупції. Грошей не стає більше. Просто змінюються центри впливу: зараз гроші сконцентровані в руках районних "бонзів", а після децентралізації ресурс розподілятимуть князьки на місцях. Треба змінювати не вивіску, а підхід. Ламати систему. 19. Улюблені населені пункти? - Мені подобаються міста Львів, Київ, Єреван, і звісно, рідне село Шпитьки. 20. Що змінили б у собі? - Хотілося б удосконалити свій рівень української мови. Це було б моє особисте досягнення. Хочу розмовляти українською краще, ніж деякі українці. Політична реклама