Всепрощаюче кохання Володимира Сосюри

visibility77Історичні паралелі

Всепрощаюче  кохання Володимира   Сосюри
Задуманий вітер над городом віє, Ідуть перехожі невпинним прибоєм, І я поміж ними йду, повний тобою, горять ліхтарі,мов шепочуть: "Маріє!.." Ці рядки закоханий Володимир Сосюра присвятив своїй дружині Марії Даниловій, яка була його музою, його натхненням, але співпрацювала із радянськими спецслужбами, стежачи вісім років за кожним кроком поета. Він все простив, бо кохав. Як пише WAS, в архіві Служби безпеки України зберігається частина агентурної справи дружини видатного українського поета. Саме про всепрощаюче кохання і зраду ця розповідь. Володимир Сосюра був одружений тричі. З Вірою Берзіною одружився 1922 року, навчаючись у Харкові, але спільне життя не склалося, адже колишня комісарка червоноармійського ескадрону дотримувалась антиукраїнських поглядів: "Ми з тобою зійшлися в маю, ще не знав я, що значить ідея, ти й тоді Україну мою: не любила, сміялася з неї". Справжнє кохання заполонило Володимира 1931-го. Стосунки були бурхливими, з істериками й невірністю, але подружжя пробачало один одного. Почуття Сосюри не згасли навіть тоді, коли він дізнається, що дружина тривалий час стежила за ним, виконуючи завдання радянських спецслужб. Володимир Сосюра народився 1898 року в Дебальцевому. Під час бурхливих подій 1917-1921 років воював за УНР, пізніше - за більшовиків. Саме революційно-романтичні вірші зробили Сосюру знаменитим. Він визнав радянську владу, але не уникнув звинувачень у "буржуазному націоналізмі". Випускниця балетної школи Марія Данилова познайомилася з поетом, який був старшим за неї на 12 років, після концерту до дня народження Тараса Шевченка в Сталіно (тепер - Донецьк). А вже за кілька днів знаний поет зробив їй пропозицію руки і серця. Тривалий час вона була єдиним його коханням і музою, з нею він повторно одружився і прожив свої останні роки, їй присвячував прекрасні вірші. Але це були своєрідні стосунки, адже вони досить часто сварилися, не були взірцем подружньої вірності. Мурка (так Марію називали близькі) в істериці могла дозволити собі викинути друкарську машинку чоловіка, розшматувати його рукописи. Друзі Сосюри не лестили ленінградці, вважаючи Марію пліткаркою, інтриганкою, шукачкою грошей і слави, її навіть звинувачували у психічному розладі, через який поет 1934 року на кілька місяців потрапив до лікарні. НКВС завербував Марію восени 1941 року. Згодом вона називатиме себе "контррозвідницею", мовляв, її готували до роботи в окупації. М. Сосюра нібито мала приєднатися до підпілля, видати себе, а після арешту нацистами стати подвійним агентом. Але вірогіднішою є версія, що основним завданням жінки були звіти про настрої Володимира Сосюри, адже українського поета постійно підозрювали в симпатіях до націоналістів. Звісно, доповідала вона й про оточення Сосюри. Зокрема, у Москві агентка "Даніна" запропонувала чоловікові перейти на бік нацистів, щоб дізнатися настрій Володимира та його приятеля, присутнього під час розмови. Але він у відповідь розлютився і заявив, що "фашистам немає місця на Землі". Ще одна історія, схожа на провокацію, трапилася влітку 1947 року. Сосюри тоді вже повернулися до Києва, у квартиру № 34 в знаменитому будинку письменників Роліт, що на вулиці Леніна (нині Богдана Хмельницького). Одного дня туди завітав Микола Гербій, якого Марія у доносі називала "молодим, вродливим, сміливим бандерівцем". Чоловік передав вітання "від бандерівської молоді" і запевнення, що про поета потурбуються за кордоном, якщо він вирішить утекти з Радянського Союзу. Молодик завітав також до поета Максима Рильського та романіста Петра Панча. Микола заходив у гості до Сосюр протягом усього літа. "І невідомо, чим би все скінчилося, якби не я", - написала згодом Марія. Вона просто здала хлопця чекістам. Але одним із перших про секретну службу Мурки дізнався саме Володимир. І не розлучився з нею. Що йому все відомо "Даніна" не повідомила кураторам із спецслужб, але розпатякала про співробітництво з держбезпекою своєму коханцю Миколі Кравчуку, лікарю Степану Савченку і малознайомому чоловіку на ім'я Григорій Михайлович. Без потреби - просто під час бесід. В оточенні поета все частіше говорили про співпрацю Марії з владою. 1948 року дружина Сосюри робить фатальну помилку - в листі до голови Спілки письменників УРСР О. Корнійчука вона визнає себе агентом та розкриває деякі подробиці роботи, зазначаючи, що в готелі "Театральний" вона зустрічалася з куратором, а не коханцем, що спричинило чутки про її статеву розпущеність. Володимир Сосюра просить Олександра Корнійчука розвіяти плітки, але без розкриття таємниці. Але Корнійчук доніс на Марію у МДБ, бо злякався, що таким чином держбезпека перевіряє його лояльність. Однак цей лист не був провокацією, і в листопаді 1949 року Марію Сосюру арештували. Куди вона поділася, Сосюра не знав. Марію допитували більше трьох місяців. Їй інкримінували розголошення державної таємниці та антирадянську агітацію. Перше вона не заперечувала, але всі звинувачення в "антирадянщині" відкидала. Та слідчий вимагав зізнання. Врешті з жінки вдалося витягнути свідчення, начебто вона написала 10 листів керівникам УРСР з наклепами на радянську дійсність і українських письменників. Один із них міститься у справі як речовий доказ. 1945 року Марія поскаржилася тодішньому керівнику Компартії України Микиті Хрущову на те, що держава незаслужено обходить увагою її чоловіка і не відзначила 25-річчя творчої діяльності. Інших українських поетів називає вульгарними та егоїстичними, заздрісниками та кар'єристами: За "розголошення відомостей, що не підлягають оголошенню, та виготовлення і поширення листів антирадянського змісту" у серпні 1950-го Особлива нарада Держбезпеки СРСР присудила Марії Сосюрі 10 років виправно-трудових таборів. Розписатися під вироком вона відмовилася, бо винною в антирадянській пропаганді себе не визнала. Далі були 4 роки таборів - Урал, Сибір, Казахстан. Володимир просив відпустити жінку, а потім заочно розлучився і одружився з 26-річною машиністкою. 1953 року помер Сталін, і в тому числі у політичних в'язнів з'явилася надія на визволення. Серед кандидатів на помилування була й Марія Сосюра. У вересні 1954 року комісія з перегляду карних справ пом'якшила покарання до 3 років таборів. Оскільки Сосюра відсиділа більше, незабаром змучена 44-річна Мурка повернулась до столиці України. Дізнавшись, що у Володимира нова сім'я, осіла в сестри Серафіми. Та зателефонувала Володимиру Сосюрі й розповіла про повернення Марії. Він на руках ніс кохану додому. В. Сосюра розлучився з третьою дружиною і вдруге побрався з другою. Разом вони прожили ще 10 років, до смерті поета. 1992 року Марію Сосюру повністю реабілітували. Вдова класика безбідно, з чистою совістю, прожила ще три роки. "З одного боку, екстравагантна. З другого, до сказу вульгарна. З третього, емансипе: курила і матючки в розмову вставляла. При тому дуже розумна", - згадував про Марію прозаїк Михайло Слабошпицький. У матеріалі використано дослідження історика Едуарда Андрющенка