Народжена під зіркою Перемоги

today 21.03.2019 query_builder 12:48 remove_red_eye 655 bookmarks Новини

Яскравий виступ жительки Святопетрівського Вікторії Уварової на "Голосі країни"-9 під час "сліпих прослуховувань" розвернув крісла трьох тренерів та викликав шквал позитивних відгуків.

Про талановиту та непересічну жінку, яка мешкає поряд із нами, більше вирішили довідатися журналісти нашого видання. Знайомство з Вікторією видалося напрочуд цікавим та душевним.

Вона народилася в м. Прилуки Чернігівської області. Точніше - в музиці місяця жовтня… Її назвали Вікторією. В 16 років вона вирушила підкоряти столицю. Де знайшла себе…

Буквально із перших хвилин розмови особисто мене вразила колосальна емоційність і глибока аналітика моєї співрозмовниці, цілком природна й щира розкутість без будь-якого епатажного позування, і вміння надзвичайно точно висловити свої думки. При цьому про себе Вікторія Уварова говорить коротко: "Я - співачка, викладач, композитор і учасник "Голос країни"-9". Та, як з'ясувалося, для цієї дуже емоційної, енергійної та чарівної жінки, яка неначе зіткана з музики, саме це і є найголовнішим. Зважаючи на те, що наше знайомство відбулося на її робочому місці - в затишному кабінеті-студії "Talant school", - музика й стала головною темою нашого спілкування.

- Відкриття себе у кожного відбувається по-своєму. Як Ви відкрили музику в собі і знайшли себе в музиці?

- Та я в ній просто народилася. Моя мама - раціонально мислячий працівник відділу субсидій і при цьому - організатор всіх найфантастичніших задумів. А тато - емоційний музикант і втілювач у життя маминих ідей. Наше помешкання часів мого дитинства - це тусовка талановитих авторів і виконавців, яких офіційно не визнавали і навіть забороняли в Радянському Союзі, але які були справжніми кумирами шанувальників музики андеграунд. Я росла в сім'ї, де постійно звучав "Deep Purple" та інші дійсно фірмові речі, і ніколи - Пугачова та "Самоцвєти". Тож не дивно, що вже в 7 років я виступала. Відтак із самого дитинства не з чуток знаю, що таке адреналін сцени.

- Кого ж Ви вважаєте своїми вчителями?

- По факту мій учитель - народний артист України Микола Мозговий. Але, так би мовити, "ставили голос" мені Вітні Х'юстон, Селін Діон, Марая Кері та Крістіна Агілера. На них я рівнялася, мені дуже подобалася ця музика, коли співає не голос, а сама душа. Бо для мене дуже важливим завжди було і є саме те, що людина несе в цей світ.

- Які етапи свого професійного становлення Ви вважаєте найголовнішими?

- Їх - декілька, але цей перелік продовжує поповнюватися. Звісно, закінчила музичну школу. У 2001 році стала переможцем конкурсу "Червона рута", після чого організатори запросили до Києва на навчання в приватній школі. Після закриття проекту через припинення фінансування, вирішила здобути вищу освіту. Волею долі вступила до Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, який закінчила у 2005 році за фахом "педагог по вокалу і художнє мистецтво" і в якому зараз викладаю, відкривши для себе ще один дуже важливий, потрібний і цікавий напрям самореалізації. При цьому я є лауреатом і призером-переможцем 37 всеукраїнських та міжнародних престижних конкурсів і фестивалів. Що теж вважаю важливим. Адже конкурси, в яких ти самореалізуєшся, допомагають зрозуміти, що ти чогось таки вартий, а вагома думка компетентного журі є запорукою впевненості у власних силах.

- А наступним етапом стала участь у "Голосі країни"… Як з'явилося таке рішення?

- Із запитання моєї учениці, - сміється Вікторія, - яку я готувала до участі в "Голосі". Готувалися ми дуже серйозно, і я була цілком задоволена результатом нашої спільної праці. Так от саме вона мене і запитала: "А чому ти не йдеш на цей конкурс?" Це запитання було для мене зовсім несподіваним. Маючи за плечима стільки солідних конкурсів, я чудово пам'ятаю, який це стрес… Та все ж таки зважилася, вважаючи це своєрідним джек-потом долі. Та, як би там не було, саме запитання моєї учениці змусило мене залишити свою "зону комфорту" і таки вийти на конкурс.

- Як Ви обирали пісню на конкурс?

- Це дійсно було непросто. Та рішення прийшло ніби якесь одкровення згори, і пісню я зробила буквально за два дні до прослуховування. Розумієте, "Голос країни" - це таке собі загальномасштабне і надзвичайно престижне караоке, на якому учасники незліченну кількість разів переспівують відомі хітові пісні. За що виконавці отримують суб'єктивну оцінку суддів - таких же людей, як і ми: зі своїми смаками та уподобаннями. Тому конкурс - це не панацея, а лотерея, в якій виграш залежить не тільки і не стільки від тебе, а від величезної кількості різноманітних факторів. Одним із яких є і вибір пісні. Відтак, проаналізувавши різні конкурси, я зрозуміла, що треба співати щось близьке і зрозуміле людям. Почала з відпрацювання англійських пісень. Аж раптом - думка, що треба співати саме рідною мовою, змусила мене просуватися в іншому напрямку. І прийшло рішення. Мій вибір випав на пісню Гайтани "Не йди". Та під час репетицій від мого чоловіка - Євгена Уварова, який працює з Гайтаною - чула лише критику. Ну от не так я співаю, і все! Врешті-решт я створила свій кавер на цю пісню, в який вклала свої ходи, пасажі, подачу, стиль. Мабуть (авт.: сміється) спрацював зв'язок із космосом. Навіть чоловікові сподобалося! Відтак пісню Гайтани "Не йди" я виконала в її аранжуванні, але в своїй інтерпретації.

- Ви також відомі як викладач вокалу Наталії Могилевської… Хто кого знайшов?

- Мабуть, таки вона мене. Точніше, нас звів випадок. Ось тут, в цьому кабінеті, я сиділа і придумувала для діток вправи з вокалу. Раптом відкриваються двері і вбігає Наташа, на чиї концерти я ще малою ходила і під пісні якої витанцьовувала (як з'ясувалося, вона подумала, що тут займається якась учениця). Обмінялися кількома фразами, і Наталя раптом говорить: "Слухай, я тут записую одну пісню. Чи можу я прийти до тебе на заняття?" Для мене це було те ж саме, якби до Наталії Могилевської прийшла вчитися, наприклад, Алла Пугачова. Тому я дуже нервувала, коли вперше їхала до неї на урок. Ось так, зовсім випадково, познайомилися. А працювали ми над піснею Кузьми "Дар", і мені здається, що у нас вийшло. Ця пісня не тусовочно-дискотечна, а ексклюзивна і дуже глибока. Я рада, що мені довелося працювати саме з цим матеріалом і співпрацювати з Наталією.

- Яке найбільше відкриття зробили Ви особисто для себе під час участі в "Голосі країни"?

- Наприклад, раніше все вирішували канали і програми: будеш ти там співати, чи ні. Тому існувало два шляхи: або заносити солідну суму грошей, або зробити дійсно щось незвичайне і надзвичайне, щоб тобою зацікавилися і повірили в тебе. Перший шлях був легшим. Але у час Інтернету гроші для популярності та "розкрути" практично втратили свою вирішальну роль. Зараз розумію, що другий шлях - складніший, але набагато корисніший. І в першу чергу для самого себе. Тому в черговий раз впевнилася, що працювати потрібно кожного дня. І треба діяти.

- А в чому полягає найбільший парадокс популяризації творчості?

- Щоб тебе знали, потрібно, крім всього іншого, активно відвідувати різноманітні мистецькі тусовки та вечірки. Але разом із цим ти від цього стомлюєшся і видихаєшся. Тобто, це гальмує твій професійний розвиток і зростання. В результаті творчість не виходить, "пробуксовує". Зробив щось, протестував на людях - а воно не йде. Точніше - йде, але лише в певних колах. В такі періоди я зосереджуюся на роботі в своєму кабінеті, починаю думати і накопичувати цю творчу енергію, щоб потім її видати на-гора. І ще одне. Яким би талановитим ти не був, дуже багато вирішує команда, яка могла б реалізувати твої творчі ідеї. Хороша команда - це завжди виграш. І навпаки: якщо в тебе слабка команда, якщо ти працюєш із людьми, які в тебе не дуже вірять, то все йде дуже складно. І не буде того максимального результату, на який розраховуєш.

- Вікторіє, а Ви командний гравець? Творець чи реалізатор ідей?

- Важко сказати. Мій тато - людина емоційна, мама - раціональна. А я поєднала в собі ці дві якості. Тому можу і сама творити, і реалізувати задуми інших. Як емоційній людині мені притаманна потреба творчого самовираження. В 16 років я закохалася, а разом із коханням прийшло натхнення до написання музики. Створила власний альбом і проект під назвою "Торі Джой", в якому співала в стилі орен-бі (сучасної музики). Займалася просуванням і себе як співачки, і свого бренда. Пізніше, вже в університеті, у мене був продюсерський проект "Miss five", над яким ми працювали рік і який закінчився зняттям кліпу. Спробувала себе в якості продюсера, і як продюсер пішла навчатися в "Інтер"-школу. Але коли закінчила її, отримавши колосальний багаж знань і 6 премій на "Інтер-Фільм-Фест", подумала: "Боже, я, звісно, дякую Тобі за це. Але я хочу співати!"

- А наскільки важливою для Вас є педагогічна діяльність?

- Дуже! І тут, в "Talant school", і в Драгоманова, до мене на заняття приходять люди, яким подобається наша спільна праця. Завдяки їхнім гарним відгукам я розумію, що в цьому також, а не лише в музиці, у мене є талант, а ще досвід, тому я можу допомогти іншим.

- Вікторіє, зізнайтеся, чи маєте Ви свій секрет "на мільйон"?

- Навіть декілька! Вибирайте, який Вам більше до вподоби. По-перше, я не дивлюся телевізор десь так з 2013 року. Як забула його в інституті - так і живу без нього. А ще у мене є готовий альбом, який я ніяк не можу випустити. Тільки зберуся - щось заважає: то народження дитини, то "Голос країни", то ще щось…

- На Вашу думку, Ви - щаслива людина?

- Думаю, що так: я дуже задоволена всім, що відбувається в моєму житті. Мені завжди таланило: Бог обдаровував мене зустрічами з різними людьми, які були надзвичайно важливими саме в той чи інший період мого життя. А зараз вже я сама можу допомогти іншим відчути смак щастя, що особисто для мене є дуже важливим. В свої 35 років я, здається, лише почала усвідомлювати себе і реально розуміти, що і як треба робити.

Розмовляв Радислав Кокодзей

place Адреса

Святопетрівське, "Голос країни", Вікторія Уварова

87 запитів за 0,181