Феофан Сповідник жив у VIII столітті. Його батько був родичем візантійського імператора Льва Ісавра, пише unian.ua.
Феофан виріс при дворі, пізніше став сановником імператора Льва Хазара, одружився, але разом із дружиною прийняв чернечий постриг. Він став жити в монастирі на острові в Мармуровому морі - там зачинився в келії і переписував книги. Пізніше Феофан заснував монастир в області Сігріан у Малій Азії. Ігумен разом з усіма брав участь у монастирських роботах і став прикладом працьовитості. Також Феофан мав дар чудотворення, рятував людей від хвороб, багатьох наставляв на шлях істинний.
До сьогодні збереглася створена ним "Хронографія" - історія Християнської Церкви III-IX століття. Будучи в похилому віці, ігумен Феофан постраждав від іконоборців - за те, що він не відмовився від шанування ікон, його заточили до в'язниці, там він і помер.
Святитель Григорій Двоєслов, папа Римський, жив у VI столітті.
Він обіймав високі держпосади, але сам прагнув до чернецтва. Після смерті батька Григорій віддав спадок на влаштування шести монастирів і в одному з них прийняв чернечий постриг.
Опісля, за дорученням Папи Пелагія ІІ, Григорій довго жив у Візантії, а після смерті Папи Григорія закликали очолити Римську кафедру. Він 7 місяців не наважувався - вважав себе негідним такої честі, але потім поступився благанням пастви.
Святитель Григорій залишив після себе багато праць, він записав латинською мовою чин Літургії Передосвячених Дарів, написав книжку "Бесіди, або діалоги, про життя і чудеса італійських отців". Після цього Григорія стали називати "Двоє-словом", тобто "тим, хто веде діалог, співрозмовником".
Мощі святителя спочивають у соборі святого апостола Петра в Римі.
Свято 12 березня за старим стилем - день пам'яті пісника і молитовника преподобного Прокопія Декаполіта.
