Економічний фронт. “Стрес тамувала робота”: виробництво на лінії вогню

today 08.07.2022 query_builder 17:57 remove_red_eye 1532 bookmarks Новини

На нього чекали годинами. Біля невеличких сільських крамниць вишикувалися мовчазні черги. Люди мовчали, бо надто гучно було навкруги: звідусіль простір раз у раз заповнював гуркіт артилерії. То десь, за лісом, точилися вогняні бої. А тут, біля магазинчиків - ніби на противагу реальності, здавалося, що життя зупинилося… Люди чекали на хліб… Це були перші тижні війни. В один із таких днів зателефонувала Євгену Горбунову, знайомому підприємцю із сусідньої громади Бучанського району. Його голос був тривожним, здавалося, що серед хаосу війни він докладає титанічних зусиль, щоб тримати концентрацію. Та й не дивно, попри максимальну наближеність до лінії фронту, його підприємство продовжувало працювати. Ба більше - на прохання місцевої влади, виробництво почало випікати хліб…

Пекельні тижні пекарів хліба

- Був тиждень, коли хліб взагалі зник із полиць супермаркетів (активні бойові дії пошкодили ланцюжок доставок). Та в Святопетрівському його дефіциту не було. Ми щоденно випікали по 300-500 кг хліба, аби нагодувати людей села, передати ще теплі паляниці нашим захисникам на блокпости - воїнам ЗСУ та ТрО, - сьогодні, за два місяці після звільнення

Київщини, пригадує Євген Горбунов, підприємство якого спеціалізується на виробництві домашньої випічки. - Ще в перші дні війни до нас звернулися представники Білогородської сільської ради з проханням розпочати випікання хліба. На той час телефони хлібзаводів уже не відповідали, тож дефіцит стратегічного продукту був очевидний. Із працівниками підприємства одразу обговорили це питання. Попри шалену небезпеку, більшість членів колективу погодилися продовжувати роботу. Виїхали лише 30% працівників виробництва. Ще чотири наших пекарі-кондитери у перші ж дні війни поповнили лави ЗСУ. Це чоловіки, які вже мали бойовий досвід, бо раніше служили в 95-й бригаді. Можна сказати, на підприємстві залишився безстрашний жіночий колектив - найбільш стійкі, хто не боявся і був готовий виконувати важливе для громади завдання. Працювати доводилося в максимально естремальних умовах. Було дуже спекотно. Гатити починали о 4 годині ранку - і так тривало до пізньої ночі, - пригадує Євген.

Березень 2022 року

.

Керівник підприємства розповідає, як спершу довелося шукати рецепт хліба, адже раніше спеціалізувалися виключно на солодкій випічці. На допомогу прийшли колеги - технологи з інших підприємств, які мали досвід випікання духмяних паляниць, вони й розкрили секрети виробництва стратегічного продукту. Щоденно, попри невщухаючі обстріли, в пекарні кипіла робота. Щоденно Євген разом із продавчинею Іриною привозили ще теплий хліб та випічку в центр Святопетрівського, де продавали свою продукцію мешканцям села, які не виїхали в евакуацію. Обов'язково свіжий хліб безкоштовно передавали теробороні та малозабезпеченим жителям села. У такому режимі пропрацювали понад три тижні.

- Працювати було не дуже легко, бо багато людей виїхали. І серед наших працівників також. Але ми справилися - випікали і хліб, і випічку, - пригадує Ірина, продавчиня фірмового магазину, що знаходиться на території підприємства. - Я не хотіла виїжджати з села, бо в мене тут батьки, а ось дитину відправила. Страху у мене спершу взагалі не було. По-справжньому злякалася лише, коли в будинок, де мешкаю, влучив уламок ракети. А взагалі долати стрес найкраще допомагала робота. Це дуже відволікало.

Сьогодні своїх дівчат, які не залишили підприємство у ті пекельні дні, щоб нагодувати тисячі людей, Євген без зайвої скромності називає Героїнями.

- Зізнаюся, навіть мені, людині бувалій, часом було дуже моторошно. За 2 км від нас, на Житомирській трасі, в районі Стоянки, точилися доленосні бої. Над підприємством нерідко пролітали ракети, неподалік вибухали снаряди, випущені артилерією рф. Тому дякую всім працівницям, які щоденно виходили на роботу в таких надскладних умовах. Це Ірина Зубченко, Тетяна Шкалаберда, Ніна Приймак, Ганна Карпінська, Ольга Лизенко, Тетяна Міліція, Богдан Трибун, який зараз уже несе службу в ЗСУ. Саме завдяки їм, жителі нашого села навіть у період активних бойових дій на Київщині, були забезпечені хлібом.

Економічний фронт: утримати - значить перемогти

Після звільнення Київської області від рашистів минуло понад два місяці. Проте війна не завершилася. І питання економічного фронту наразі набуває все більшої ваги. Нові виклики стоять і перед підприємством Євгена Горбунова.

- Сьогодні дуже багато людей залишилися без роботи. І ситуація, на жаль, погіршується, - констатує Євген. - Немає того попиту, який був до війни. Об'єми виробництва наразі зменшилися на 60-70 % у порівнянні з довоєнними. Хліб уже не випікаємо, займаємося виключно домашньою випічкою.

Зараз дуже складно утримати навіть тих людей, яких протягом 10 років довелося навчати цій нелегкій спеціальності. Якщо раніше ми мали один вихідний на тиждень, а інший - за потребою кожного робітника, то зараз працюємо чотири-три дні.

Попри те, що до передмістя Києва масово почали повертатися люди, відчувається стрімке зниження купівельної спроможності. Цю тенденцію відзначає й Ірина, продавчиня фірмового магазину.

- Певне пожвавлення спостерігалося лише в перші тижні після звільнення Київщини, коли додому масово почали повертатися люди. Та дуже швидко активність покупців почала знижуватися. І на те є об'єктивні причини. Відчувається, що багато хто залишився без роботи, хоча людей зараз повернулося до села багато (тоді, у фазу активних бойових дій, були порожні вулиці). Просто економічно складно, тому і покупців поменшало. У людей немає роботи, а ті, хто працюють, як правило, заробляють менше, - ділиться спостереженнями Ірина.

Водночас працівники підприємства переконані, що це тимчасово.

- Ми обов'язково переможемо - і ситуація налагодиться, - прогнозує Євген. - Робота бадьорить та відволікає від усіх проблем. Надихає результат праці: задоволений колектив, вдячні покупці нашої продукції.

Незважаючи на складну економічну ситуацію, підприємство намагається стримувати ріст цін. Хоча з моменту війни продукція все ж таки подорожчала через зростання вартості інгредієнтів. За період війни ціни на солодку випічку зросли в середньому на 15-20%.

- Це вимушений крок, - пояснює керівник підприємства Євген. - На жаль, в ціні зросло все: борошно, маргарин, інші складові, які імпортуються в Україну. Але ми намагаємося стримувати ціну, бо зацікавлені в швидкій реалізації нашої продукції, яку мають продавати ледь не гарячою. Домашню випічку продають більше і частіше. Питанню якості та натуральності товару ми завжди приділяли значну увагу. Усі фруктові начинки варимо самі з натуральних ягід. Протягом декількох років відточували майстерність приготування нашої фірмової слойки, тісто виготовляємо за своєю авторською технологією. І, зрештою, досягли бажаного результату. Наша слойка - соковита та витончена, яку із задоволенням з'їси - і потягнешся за іншою.

Велика місія маленьких підприємств

Продукцію Євгена Горбунова можна придбати в багатьох магазинах столиці, та, звісно, у фірмовій крамниці в Святопетрівському. З великими торговельними мережами виробництво не співпрацює.

- Війна засвідчила, що маленькі підприємства більш мобільні та можуть виконувати надскладні завдання, які часом не під силу гігантам. Маленький бізнес може себе проявити і підтримати громади, як це було в нашому випадку, коли великі підприємства по суті зупинилися, - переконаний Євген.

Звісно, зберегти виробництво під час війни та, більше того, "з коліс" перекваліфікувати під потреби громади - таке непросте завдання не можливо виконати самотужки. Без ініціативи та підтримки Білогородської сільської ради, певно, швидко та безперебійно налагодити виробництво хліба було б непросто. Сьогодні Євген щиро дякує місцевій владі за всебічну допомогу та оперативність у вирішенні багатьох питань. Співпраця влади та бізнесу дозволила у стислі терміни запустити роботу пекарів хліба.

Спрацювала на плюс і далекоглядність керівника підприємства, який ще до початку війни подбав про запаси палива та дров, щоб у разі перебоїв з електропостачанням виробництво не зупинялося. І вже сьогодні, як добрий господар, Євген Горбунов почав підготовку підприємства до нового опалювального сезону.

- Наразі йде заготівля дров та пелетів, - розповідає керівник виробництва. Щодо питання енергетичної безпеки, треба віддати належне нашій державі, яка вчасно перевела енергосистему на світові стандарти, завдяки цьому навіть під час активної фази бойових дій на території нашої громади ми мали електрику, а отже, й опалення. Це було дуже важливо. Так ми змогли вистояти, утриматися. Сьогодні ми всі живемо єдиним бажанням, щоб якомога швидше Україна здобула перемогу, щоб ми повернулися на свої кордони і не пробачили те, що окупанти натворили на українській землі.

Замість P.S. І хоча в війну планувати - це справа ризикова, Євген переконаний, що бізнес без ризику неможливий. Тож наразі він виношує амбітні плани підкорення західноєвропейського ринку. А ось на запитання про можливу делокацію підприємства відповідає однозначно: "Я живу і працюю на Київщині вже сорок років, тому нікуди відси переїжджати не збираюся".

Катерина Осадча, журнал Київщини "Корисний формат. Нове передмістя"

фото Євгена Горбунова

Для довідки

Домашня випічка від ФОП Є. О. Горбунова уже понад 15 років підсолоджує життя українців. Виробництво було засноване у 2007 році. За цей час продукція підприємства змогла підкорити ринок, насамперед, завдяки своїй високій якості. Сьогодні серед асортименту кондитерських виробів - 35 видів домашньої випічки.

92 запитів за 0,189