Київщина – серед областей, які найбільше постраждали від Голодомору 1932-1933 років

today 28.11.2020 query_builder 14:05 remove_red_eye 273 bookmarks Історичні паралелі, Новини

Ми звикли говорити про Голодомор у хронологічних межах 1932—1933 рр. Однак хронологія голоду більш складна. Як вважають історики, цю трагедію можна було вже передбачувати в 1925 році, коли XIV з'їзд більшовицької партії взяв курс на індустріалізацію. Вона мала здійснюватися за рахунок села, для чого і було ухвалено невідповідність цін на промислові та сільськогосподарські товари, так звані "ножиці цін". Попри те, що факт Голодомору 1932-1933 років в Україні визнано більшістю держав світу як акт геноциду проти українського народу, ця тема залишається актуальною і сьогодні. Адже правда, що сьогодні трагедія і жах тих подій до кінця ще не усвідомлені частиною нашого суспільства, не досліджені до кінця. З'являються все нові і нові документи, факти, свідчення про ті страшні роки.

Голодомор став специфічним знаряддям політики тоталітаризму, яка камуфлювала під виконанням хлібозаготівельних планів свою терористичну (народовбивчу) сутність.

У страшні роки Голодомору 1932 -1933 років в Україні загинуло щонайменше 5 млн осіб. Хоча ці дані не є точними і в різних джерелах зустрічаються інші. Київщина - серед областей, які найбільше постраждали. Тему голодомору на території України ґрунтовно дослідив Станіслав Кульчицький. У своїх публікаціях він наголошував:

Своїм «нищівним ударом» Сталін показував партії і суспільству, що у селян може бути лише одна альтернатива: або загинути з голоду, або працювати в громадському господарстві колгоспів…, секретарі ЦК КП(б)У в своїх рапортах … в один голос вихваляли «виховну» функцію голоду як засобу викорінення приватновласницьких настроїв і привчання колгоспників до колективної праці.

Голодомору 1932–33 років передувало проведення насильницької колективізації, якій значна кількість селян, і зокрема на Київщині, чинила опір.

Та все ж і тут почали з’являтися колективні господарства. Зокрема, в 1930 роках на околицях Києва (в межах cучасного Києво-Святошинського) району було створено десятки колгоспів: Імені Волинської Дивізії (Хотів), Імені Кагановича (Біличі та Горенка), «Комуніст» (Микільська Борщагівка), Імені Леніна (Жуляни), «Червоний Партизан» (Крюківщина) та інші.

За різними підрахунками дослідників Голодомору, у нинішніх межах Київської області знищено голодом від 379,6 до 509 тисяч жителів, або від 23,7% до 31,8% усього тодішнього її населення. В утвореній 1931 року Київській приміській смузі, якою керувала Київська міська рада, доведено загибель близько 8 тисяч осіб із 22 сіл та хуторів, що входили в цю територіальну одиницю. Згодом, вже у 1937 році, на основі КПС були створені спочатку Святошинський, а пізніше Києво-Святошинський та Броварський райони.

У переліку населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933 років, наводяться такі дані щодо встановленої кількості жертв у селах Києво-Святошинського району: Бобриця – 30 осіб, Бузова – 50 жителів, Віта-Поштова – 136, Гатне – 50, Жорнівка – 40, Забір’я – 200, Княжичі – 30, Крюківщина – 158, Личанка – 20, Лісники – 150, Малютянка – 100, Музичі – 60, Петропавлівська Борщагівка – 20, Софіївська Борщагівка – 74, Ходосівка – 168, Хотів – 168, Юрівка – 67 мешканців.

Ось цитата з доповідної записки Обласного відділу ГПУ до ЦК КПБУ про Київський приміський район, датована початком лютого 1933 р.: «В с. Жуляны отмечены случаи голода и заболевания на почве недоедания и употребления в пищу суррогатов. Голодают в основном вдовы, обременённые большими семьями, нетрудоспособные старики и, в отдельных случаях, бедняки-единоличники и колхозники».

У той же час, у переліку населених пунктів, які найбільше постраждали від голодомору, Білогородка та хутір Куликівка не згадуються. Те, що ці села меншою мірою вразила «жовта чума», підтверджує й інтерв’ю з жителькою села Ольгою Левченко, розшифровка якого збереглася в сільській бібліотеці Святопетрівського.

Бесіду, яка відбулася понад 10 років тому зі свідком тих трагічних подій, записала Марина Ковриженко.

У своїх дослідженнях історик Станіслав Кульчицький вказує, що конфіскація всього продовольства спостерігалася …як раніше, так і в 1933 р. Однак тільки в українських регіонах і тільки в січні 1933 р. ця каральна акція була застосована майже всюди. Вона не торкнулася артілей прикордонної смуги і глухих місцевостей Полісся, а також колгоспів, які виконали хлібозаготівельний план (за станом на жовтень 1932 р. з наявних у статистичній виборці 23 270 колгоспів річний план виконали 1 403).

В історії міст та сіл УРСР 1971 року зафіксовано, що в Білогородці у 1929 році створили сільськогосподарські артілі — «Радянське село» (пізніше ім. Леніна), «Новий шлях» і «Шевченківську» (згодом ім. Сталіна). Білогородські колгоспи швидко розвивалися й міцніли. За успіхи у виробництві колгосп ім. Леніна вже у 1935 році був удостоєний першої грошової премії Київського облвиконкому.

Цілком ймовірно, що швидкі темпи колективізації, зокрема в Білогородці, дещо пом’якшили наслідки каральної акції, яка в інших куточках Київщини, та навіть в сусідніх селах, призвела до катастрофічно жахливих наслідків. Не варто забувати й про фактор виконавця. Адже директиви, що надходили з Москви, мали виконувати місцеві…

Підготували Катерина Осадча та Олександр Дяченко для книги «З історії Святопетрівського».

Станіслав Кульчицький 4. Голодомор 1932–1933 рр. / Станіслав Кульчицький // Українське радянське суспільство 30-х рр. XX ст.: нариси повсякденного. - 2012. - 2. - С. 54-79.

92 запитів за 0,240