Міст закоханих – сторічний символ любові

today 14.02.2021 query_builder 15:17 remove_red_eye 250 bookmarks Історичні паралелі, Вікенд, Новини

Вони познайомилися у буремному 1943 році у таборі для військовополонених, в Австрії: українська дівчина Мокрина Юрзук, яку фашисти вивезли на примусові роботи, та італійський військовополонений Луїджі Педуто. У надважких умовах війни двоє молодих людей покохали один одного, але через два роки доля розлучила їх. Чоловік через все життя проніс вірність своїй коханій, як найбільший скарб зберігав пасмо волосся Мокрини. Тужила за своїм обранцем й жінка. Але повоєнні події, холодна війна, політика залізної завіси не дозволяли з'єднатися двом люблячим серцям. І лише у 2004 році Луїджі зустрівся зі своєю Мокриною, завдяки телевізійному проекту "Жди меня". Ця історія кохання вразила тисячі людей. І напередодні 9 травня 2013 року в Хрещатому парку Києва відбулося відкриття пам'ятника "Луїджі та Мокрина". Самі ж скульптори Олександр Моргацький та Григорій Костюков вважають, що це монументальний символ ЛЮБОВі.

Розміщений він біля Паркового мосту, який в народі називають по-різному: Міст закоханих, Міст кохання, а ще Міст божевільних, як-то кажуть, іноді від кохання до божевілля один крок. До того ж цю місцевість, що знаходиться майже у центрі Києва, на початку минулого століття облюбували повії, бо в той час на місці стадіону "Динамо" ім. В. Лобановського було чимало всіляких розважальних закладів комерційного парку "Шато-де-Флер". Поліція постійно проводила тут облави, під час однієї з них до рук поліцейських потрапив і майбутній письменник Олександр Купрін.

Цікава й сама історія спорудження Паркового мосту, автором якого був батько електрозварювання, професор КПІ Євген Патон. Адже тоді, на початку ХХ століття, це будівництво викликало бурю емоцій та, як нині сказали б, акцій протесту.

Насамперед, слід зазначити, що після революції 1905 року до думи (1906-1910 років) було обрано чимало лібералів, а очолив її доволі молодий, амбітний, підприємливий Іполит Дьяков, який був одним із перших автолюбителів Києва. Нова дума задекларувала впровадження в життя відразу кількох проектів з будівництва та благоустрою. Було розпочато спорудження Бессарабського критого ринку, Публічної бібліотеки, нових приміщень Олександрівської лікарні та інші.

Але консервативна опозиція вважала, що витрачається занадто багато коштів, а це призводить до зростання боргових зобов'язань міста. Найбільш скандальним об'єктом стала саме Петровська алея з перекинутим через неї Парковим мостом. Відомий києвознавець Михайло Кальницький знайшов публікацію з цього приводу у київській пресі: "Сад крайне запущен. В средней части он прорезан нелепой траншеей, которая почему-то названа "Петровской аллеей", причем во время этой прорезки сада вырублено много вековых лип".

Як зазначає М. Кальницький, практичне втілення ідеї в життя розпочалося у 1909 році, коли за 700 рублів професор КПІ, спеціаліст з містобудування Євген Патон зробив проект Паркового мосту.

Міст мав металеву конструкцію та опирався на металеві палі інженера Антона Страуса (по три палі на кожну з чотирьох опор). Саму мостову конструкцію встановили у лютому 1910 року - на той час алея під ним ще не була заглиблена, тому міст опирався на землю.

Навесні та влітку ґрунт під мостом зрили. Останнє випробування провели восени. Відразу після випробування, 22 листопада 1910 року, міст відкрили.

У роки Громадянської війни дерев'яний настил мосту розібрали на дрова, проте у 1920-х його відновили. У 1930-ті роки на мосту з'явилися ліхтарі. У 1983 році старі конструкції мосту було демонтовано й перевезено до Переяслав-Хмельницького у Музей народної архітектури і побуту, а за їх зразком було встановлено нові.

Під час Революції Гідності міст був сильно пошкоджений. Відновили його зусиллями громади міста Коломия.

Цей міст - улюблене місце зустрічі закоханих. На перилах тут можна побачити зізнання в коханні, замки, навіть предмети одягу, іноді й нижнього.

З Паркового мосту відкривається чудовий краєвид на сивий Дніпро, як на долоні правобережні райони столиці, Труханів острів.

Міст існує вже понад століття. За цей період він пережив не одну революцію та війну, але попри всі випробування часу, він залишається улюбленим місцем зустрічі закоханих.

Кажуть, що ті, хто перейдуть його, назавжди залишаться разом.

Олександр Дяченко, власний кореспондент журналу Київщини "Корисний формат. Нове передмістя"

Фото - із відкритих джерел

92 запитів за 0,266