«Можливість прожити неможливе життя…» (Таємниці Боярки)

today 02.08.2020 query_builder 14:56 remove_red_eye 486 bookmarks Вікенд, Новини, Таємні знання

Днями у Боярському лісі раптом відкрився часовий портал, і знайома місцевість змінилася до невпізнанності.

Випадкові туристи, які в той час опинилися в лісових квадратах «Джерело – Поляна Зльотів», особисто переконалися, що вже не стежки пролягають через ліс, а оповиті таємницею і небезпекою дороги. Адже ведуть вони до Містичного лісу, а ще до міста бритів, до скромного хутора Малі Кочки, до вотчини Володарки Озера, монастиря і, перепрошую, борделю. А на дорогах тих та й взагалі в лісі – загартовані в боях пікти-воїни, мудреці-друїди, рицарі у бойових обладунках, монахи, сакси, гноми і сила-силенна іншої нечисті…

Що це, запитаєте ви? Просто в липні у лісі під Бояркою відбулася рольова гра «Мерлін. Битва двох драконів – 2020».

У невеличкій – всього на 100+ учасників – грі взяли участь рольовики (як члени клубів, так і «незалежні» гравці) із Києва, Харкова, Білої Церкви, Дніпропетровська. Із «наших» населених пунктів – представники Боярки, Вишневого, Софіївської Борщагівки. Офіційний вік учасників – від 15 років. Реально – необмежений як в той, так і в інший бік.

Як розповідають учасники, саме Боярський полігон (так вони називають наш ліс!) є їх улюбленим. Його переваги: зручність доїзду, близькість до «цивілізації» (себто – магазинів), лояльність влади і просто таки необмежені можливості імпровізацій на лісовій «арені». Та набагато важливішим є інше.

Розповідає пані «Дракон Шилохвіст» – головний організатор цієї гри: «Боярський полігон – це кохання з першого погляду! Цей ліс мене просто зачарував! Коли я йшла цими стежками, я реально бачила воїнів, друїдів і чарівних фей. А у мозку весь час вібрувала думка: «Колись тут таки відбудеться гра по світу Мерліна та Артура». Відтак вперше ідея поставити гру по старій Великій Британії з’явилася у мене в 2014 році. У 2016-му ми почали роботу над грою: вже тоді було сформовано основний контент. Але життєві реалії стали на заваді його втілення в життя… у 2019 році була зроблена третя спроба поставити цю гру. Був прописаний сюжет та правила, набрані майстри. І тут шарахнув карантин… На Новий 2020 рік я пообіцяла собі, якщо гра не відбудеться цього року, то вона не відбудеться ніколи. І боги почули мене: послаблення!» І гра таки відбулася!

Зазвичай тут проходить мінімум три гри на рік. Цього року – у зв’язку з короновірусним карантином – лише одна (поки що). Причому – цілком «офіційна» та «легальна», зі всіма необхідними дозволами, хоча й зі строгим обмеженням кількості учасників і без широкої (у вузьких колах, звісно) реклами-анонсу.

Описати саму гру, тим більше так, щоб це було цікаво і зрозуміло для непосвячених і пересічних, просто неможливо! Адже це – гра-фентезі, відтворення химерного переплетення вигаданого світу та давніх історичних подій (в даному випадку – 5 століття). Тому, якщо коротко: багато гри, битв (зокрема – взяття фортеці та лицарські поєдинки як парні, так і 5х5) і багато-багато духовної «їжі»! А якщо ви маєте потребу підживити сили фізичні – до ваших послуг кабак «Битва Стихій» із просто таки ексклюзивним екзотичним меню із додаванням гречки та печива!

Що ж приваблює учасників таких рольових ігор? Що змушує з головою занурюватися у історичну та фентезійну літературу, шити костюми, із максимально можливою креативністю дотримуючись історично-фантастичної достовірності, забувати про нагальні справи й поспішати, витрачаючись на бензин та питво-їдло туди, де оживає нереальний світ, перетворюючись на єдино можливу реальність?

«Можливість прожити нереальне життя», – так відповів на моє запитання земляк-боярчанин – один із учасників цієї гри на ігрове псевдо «Швондер». – Адже, як сказав великий Шекспір, весь світ є гра, а люди в нім – актори. І тому у нас у крові (можливо – у всіх, а у мене особисто – так точно!) живе бажання пожити іншим життям, в іншому світі, спробувати себе в якості того, ким я ніколи не буду у своєму реальному житті. А ще, звісно ж, можливість зустрітися з давніми друзями та поспілкуватися із людьми, які налаштовані з тобою на одну хвилю». І розповів свою історію такого незвичайного захоплення: «Юнаком захопився історичним фехтуванням, як рицар починав у одному із київських клубів історичної реконструкції. Це своє захоплення приніс і в гру. Та з часом (можливо, це – вікове?) дійсно втомився від війни не стільки фізично, скільки психологічно, і ось уже декілька років обираю виключно мирні, цивільні ролі. Проживаючи під час цих ігор те життя, яке просто неможливо прожити у світі реальному. За сценарієм цієї гри я – торговець». (При нагоді зазначимо, що в реальному житті пан Євген-«Швондер» – випускник НПУ ім. М.П.Драгоманова, співробітник престижної кампанії, яка працює в сфері інформаційних технологій. Утім, це не є винятком. Адже наявність вищої освіти та широка ерудиція – традиційна ознака більшості учасників рольових ігор.)

Цікаво, що слова пана «Швондера» передають саму суть рольової гри. Адже в ній сценарію як такого… немає! Є так звана «вводна», в якій окреслено історичний період та названі головні персонажі, локації та сітка ролей. Але в процесі гри відхилення від вводної можуть бути дуже значними, а квест-завдання на локаціях просто непередбачуваними! Як і саме життя.

Радислав Кокодзей, кореспондент журналу "Корисний формат. Нове передмістя",

фото із архіву гри «Мерлін. Битва двох драконів-2020»

Наша довідка:

Рольова гра – це моделювання подій, які відбуваються у певному світі у певний час (історична прив’язка). Її учасники відіграють певних персонажів, історичних чи міфічних, керуючись при цьому характером своєї ролі та внутрішніми переконаннями персонажа в рамках ігрових реалій. При цьому рольовій грі властивий експромт і практично необмежене поле варіацій як в плані антуражу (одяг, магічні предмети, трактування культових традицій тощо), так і трактовки образу.

Символічним Днем народження рольових ігор можна вважати 1937 рік, коли у Великій Британії виходить повість «Хоббіт» під авторством ДЖ.Р.Р.Толкіна, яка отримала велику популярність серед масового читача та поклала початок трилогії «Повелитель кілець». Тому учасників рольових ігор часто називають «тоулкіністами», хоча це поняття набагато ширше.

Найбільша в Україні рольова гра – «Кільце пітьми» – відбулася під Житомиром у 2007 році. Участь в ній взяли 2 тисячі гравців.

92 запитів за 0,264