Від першого дня повномасштабного вторгення Артем Климук як староста організовував діяльність блокпостів, підтримував самотніх односельців, які не лишили рідних домівок, сприяв укріпленню обороноздатності громади.
Відважне рішення добровільно поповнити лави ЗСУ ухвалив одразу після звільнення Київщини від рашистських окупантів. "Якщо ми зараз не зупинемо ворога на сході, завтра він знову прийде до наших домівок", - так говорив Артем і переконував рідних та друзів, що неодмінно повернеться живим додому. Не судилося...
3 липня 2022 року, виконуючи чергове бойове завдання у складі 25-ї десантно-штурмової бригади на Донеччині, в районі села Мазанівка, отримав поранення несумісні з життям. Побратими говорять, що у найпекельніші дні війни Артем був взірцем стійкості та крицевої волі. Навіть позивний собі обрав символічний - "Штиль", бо завжди був урівноваженим та заряджав своєю впевненістю інших. Безстрашно брав участь у операціях із зачистки орків. Він дивився смерті в очі з мрією про щасливе життя своїх найрідніших - дружини Яни та двох донечок. Меньшенькій, коли загинув татусь, не було ще й рочку.
За особисту мужність і самовіддані дії нагороджений медаллю "Захисник Вітчизни". Відповідний указ про відзначення державними нагородами Президент України В. Зеленський підписав 21 березня 2023 року.
Кажуть, ті, хто здобувають смерть, захищаючи рідну землю, ніколи не вмирають. Вони, мов янголи, продовжують захищати із небес тих, хто завжди пам'ятатиме їх подвиг! Вічна пам'ять та слава Герою!
Журнал Київщини "Корисний формат. Нове Передмістя"
Фото, надані дружиною Артема - Яною Климук
