Голландський млин на Миронівщині – дивовижний витвір сільського умільця

today 22.01.2022 query_builder 15:29 remove_red_eye 522 bookmarks Історичні паралелі, Новини

Туристичною перлиною миронівського краю є голландський млин в селі Пустовіти. Цьому унікальному вітряку понад 100 років. Збудував його місцевий житель ще у 1902 році. Повідомляють Хроніки Обухова з посиланням на інформацію радіо BoguslavFМ від Вікторії Дивнич.

«Село Пустовіти розташоване за 5 км від Миронівки. Заснували його ще на початку 16 століття. Окрім цікавої назви, що походить від слова «віти» - тобто очільники міст.»

Як розповідає директор Миронівського краєзнавчого музею Інна Савсюк, поміж людей село називали край млинів. Протягом 19 століття на окраїнах села знаходилося орієнтовно 10 млинів різних типів. Найдавніший з них був водяним, його побудував на річці Росава німецький майстер ще при імператриці Катерині ІІ. З 1799 року південно-західною частиною Миронівщини володіє родина Браницьких. У той час у Пустовітах діяв млин Браницьких, він був одним із найприбутковіших в окрузі. Також був млин на нафтовому двигуні, на кінному приводі.

Найбільшою окрасою села є голландський вітряк, збудований Кузьмою Дригою. Щоб його звести селянин скористався своїм закордонним досвідом. Наприкінці 19 століття чоловік поїхав на заробітки за кордон. У 1893 році потрапив до Голландії, де працював на схожому вітряку. Пропрацював там 3 роки. За цей час він запам’ятав увесь механізм, і повернувшись додому у 1896 році, оголосив родині про намір збудувати подібний вітряк. Залучив до розробки проєкту й інших тямущих майстрів. Для його спорудження потрібно було підвищення. Вдень із синами возили землю – робили насип, а увечері він наймав місцевих музик - і місцева молодь, танцюючи втоптувала насип. Камінь брали із місцевого пустовітівського кар’єру, а деревну із Ольшаницького лісового господарства. Вітряк має форму конусу з округлою вежею, в його основі стоїть 15 метровий стовп. Є в нього і своя особливість – рухається не весь його корпус, а лише верхівка. Це давало йому змогу безперебійно працювати. З усіх усюд з’їжджалися до млина люди, щоб побачити дивовижний витвір сільського умільця. До Пустовітів люди везли молоти збіжжя з Карапишів, Зеленьок, Ліщинки, навіть з Кагарлика та Богуслава.

Спершу вітряк мав вісім крил, але потім їх кількість зменшили вдвічі, бо набирав такої швидкості, що його складно було зупинити. Корективи в сімейний бізнес внесли Перша світова війна, революція, голод. У 1929 році Кузьма Денисович помер, а за рік всю його родину розкуркулили. Після колективізації вітряк став колгоспним. У 1960-тих роках сюди підвели електроенергію. Його успішно експлуатували ще до 90-х років ХХ століття.

Голландський вітряк у Пустовітах пережив усі історичні події – війни та стихійні лиха, реставрували його 5 років тому за допомогою місцевого агропідприємства. Будівлю вдалося зберегти майже у первісному вигляді – замінили лише лопать та кілька механізмів.

Тепер це не лише промисловий, а й туристичний об’єкт, як і раніше сюди з’їжджаються люди з різних куточків не лише Київщини для того, на згадку намолоти собі трошки борошна, а головне ознайомитися з автентичним процесом його виготовлення, яке зберегли в Пустовітах.

92 запитів за 0,190