Пісенна історія кохання. Кому Старицький присвятив пісню «Ніч яка місячна»

today 12.05.2021 query_builder 11:03 remove_red_eye 202 bookmarks Історичні паралелі, Новини

Відомий український письменник і драматург Михайло Старицький був троюрідним братом не менш відомого композитора Миколи Лисенка. Коли у 1852 році 13-річний Старицький став сиротою, його забрав на виховання Віталій Романович Лисенко, батько Миколи. Разом юнаки навчалися у Харківському університеті, потім перевелися до Київського. Разом вони вступили у «Стару громаду», і разом написали пісню «Ніч яка місячна», яку дехто вважає народною. Саме з цією піснею пов'язаний епізод з життя Михайла Старицького. Сам драматург цю історію ніколи не підтверджував, але і не спростовував.

Джерело - сайт WAS

Десь на початку 60-х років ХІХ століття Старицький і Лисенко поїхали на Полтавщину, де збирали фольклор. Звісно ж, заїхали вони на гостину до Павла Чубинського, автора українського гімну. По дорозі Старицький не міг оминути своє рідне село Кліщинці, де познайомився зі Степанидою. Слова пісні «Ніч яка місячна» він написав саме їй, коли чекав дівчину на околиці села для нічної зустрічі, щоб поспілкуватися з нею про спільне майбутнє.

У будь-якому разі роману не вийшло — Степанида уже була засватана. Від сильних переживань Старицький захворів, а тому родина Лисенків терміново відправила його до Києва.

Ніч яка місячна, зоряна, ясная!

Видно, хоч голки збирай.

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай.

Сядем укупочці тут під калиною –

І над панами я пан!

Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею

Стелиться полем туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,

Чи загадався, чи спить:

Ген на стрункій та високій осичині

Листя пестливо тремтить.

" rel="noopener" target="_blank">

З фільму «Дорога на Січ»

.

Небо незміряне всипане зорями,

Що то за Божа краса!

Перлами ясними попід тополями

Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії

Вмочиш в холодну росу:

Я тебе, вірная, аж до хатиноньки

Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,

Тепло – ні вітру, ні хмар...

Я пригорну тебе до свого серденька,

А воно палке, як жар.

Пережити болісний момент Михайлу допомогла Софія, сестра Миколи Лисенка. У 1862 році вони одружилися. У Софії та Михайла народилося п’ять діточок, вони прожили довге і щасливе життя.

А вірш, написаний Старицьким у Кліщинцях, через 25 років став частиною опери Миколи Лисенка «Утоплениця», за мотивами повісті Миколи Гоголя.

Фото та відео із сайту WAS

92 запитів за 0,211