«Людина зі світлою душею…»

today 17.06.2022 query_builder 10:07 remove_red_eye 116 bookmarks Новини

Він досить впевнено почувається на неозорій ниві журналістики. Самовіддана праця Олександра Михайловича Кошака отримала високе визнання не лише колег, друзів та студентів, у яких він має незаперечний авторитет, а й держави – адже працював кореспондентом Української радіостанції в Луганській області, першим заступником генерального директора Державної ТРК Луганської області, у Всесвітній службі УТР Українського телебачення і радіо. Його висока професійна журналістська майстерність, одержимість, організаторський талант і досі захоплюють всіх енергійністю. Як зрілий фахівець, він побував чи не в усіх куточках рідної Луганської області, знав проблеми, тривоги і болі її мешканців, до глибини душі переймався ними. Почуте та записане там, у «глибинці» лягало в публіцистичні рядки, пристрасним словом звучало в телерадіоефірі. Без перебільшення, його журналістські шляхи-дороги завжди пролягали до людських сердець.

Сьогодні він є чудовим педагогом від Бога. Цей хист особливо виявився під час роботи старшим викладачем кафедри журналістики Східнослов’янського національного університету імені В. Даля та доцентом кафедри журналістики Факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету. Про пізнання глибин журналістської професії свідчить і отримання наукового ступеня – кандидата наук з соціальних комунікацій. З 2014 року Олександр Михайлович працює на двох кафедрах Національного авіаційного університету: журналістики і реклами та зв’язків з громадськістю і кожен його вихованець знає улюбений вислів викладача : «Якщо в душі не «горить» і не «засвітилось», то й нічого йти на викладацьку роботу!».

Серед його улюблених навчальних дисциплін: основи радіожурналістики; режисура радіо- й телепередач; основи продюсерської діяльності; постановка голосу; основи відео-виробницва.

«Коли за плечима 35 років практичної журналістики, то й сам чорт не брат! Коли, працюючи власним корреспондентом Українського радіо, ти щодня не сидиш на місці, висвітлюючи події, й ти один акредитований в області кореспондент – маєш всюди встигнути. А в області дуже багато цікавих подій! Найважливіші ти собі обираєш. І, як кажуть в народі, «вовка ноги годують». Тому після цієї роботи – викладацька діяльність тільки в задоволення!» – так Олександр Михайлович відповідає на питання «чи не тяжко йому викладати відразу 5 дисциплін».

Одного разу він задав нам студентам написати есе на тему «Моя маленька Батьківщина». Потрібно було написати про своє місто чи село. Спочатку дуже не хотілося писати про свої Музичі, типу «та про що особливе тут можна написати». Але коли зануришся в роботу, то відразу стане зрозумілим, що це малесеньке й непримітне село є дуже гарним. Адже кожен мальовничий куточок тут пов'язаний із пам’ятними моментами життя, дитинства, юності.

Олександр Михайлович із захопленням відгукується про своїх студентів, особливо про випускників: «Люблю свою професію,студентів – і ця подвійна любов приносить плоди!». Разом зі своїми вихованцями він втілює у життя театральні вистави, вертепи та фестивалі.

У студентській виставі «Лісова пісня» Олександр Михайлович зіграв неповторний образ Лісовика, бо на цю роль не було охочих студентів-акторів. Він не відмовився зіграти цю роль, бо відчував, що студентів потрібно підтримати і дати провідні ролі. Так, разом у творчому колективі викладачів і студентів реалізується задумане.

Незабутні різдвяні канікули з влаштованим вертепом і вболіванням за редакцію «Українського радіо». Олександр Михайлович як відповідальний за виховну роботу надихає усіх на творчість – підтримує будь-який задум студентів, допомагає втілити в життя творчий задум студентів, навіть якщо щось виходить не так.

Ще один особистий спогад. Перша сесія – страшно через те, що все невідоме просто лякає, адже не знаєш, що буде далі і на що чекати. Довелося довго сидіти над глосарієм та визначеннями, тому що необхідним був гарний бал. Через хвилювання було тяжко триматися на ногах. Тоді Олександр Михайлович глянув та спитав: «Чому ти така злякана?» Зав’язалася розмова і страх відступив повністю. Цей викладач знає підхід до студентів. Якби він тоді відразу почав питати глосарій, навряд чи б вдалося відразу відповісти. Він починає невимушено задавати питання, які взагалі не стосуються предмету, жартує і таким чином страх відступає. У такому знанні психології студента і виявляється професіоналізм викладача та навички комунікації.

Олександр Михайлович неодноразово залучав своїх студентів до підготовки телепередач про виставки в Українському культурно-мистецькому центрі. Він зазначає, що теорія не працює без практики, тому намагається залучити студентів до здобуття практичних навиків.

З першого курсу викладачі приділяють пильну увагу студентам і намагаються відчути тих, хто щиро зацікавлений у своїй майбутній професії. Майбутні журналісти, жадібно ловлять кожне слово, а поради та зауваження завжди виявляються доречними й сприймаються як товариські застереження, побажання та напуття, але не як істина в останній інстанції.

Так, його випускниця Дарина Реготун монтує програми на телеканалі «Іств». І не випадково інша вихованка, журналістка Іриною Сорока, займає високу посаду випускового директора на телеканалі «Крим. Реалії». Вона з теплотою згадує: «Ніколи не знала людини з такою світлою душею… У кожному з нас Олександр Михайлович умів розгледіти особистість, вишліфувати її особливі грані. У кожному він підносить усе прекрасне, особливе, вірячи у чисті помисли, які роблять нас майже янголами. Чимало заслужив добра на цій землі, чимало несподіванок приносило йому життя, але жодного дня, жодної хвилини не сходить з його обличчя добра батьківська посмішка».

Олександр Михайлович Кошак може пишатися своїм внеском у розвиток сучасної української культури, бо зі студентами він створив та опублікував шоу, про відому династію художників Пілюкіних.

Кожне спілкування з досвідченим журналістом і чудовою людиною вчить чомусь новому. Дивлячись на його добру посмішку, відчуваючи щире серце та слухаючи кожне його слово, хочеться прагнути до чогось високого, ставати кращою версією себе. Олександр Михайлович – викладач, який надихає і таким залишиться в нашому серці.

Пройдуть роки, університетські історії будуть згадуватися студентами. не є винятком гарних спогадів. Кожен пригадає його та його пари: як ми сміялися, коли Олександр Михайлович кожному загадував речення, яке потрібно було проговорити з різною інтонацією, або як половина аудиторії плакала, коли ми читали наші сповіді батькам.

Цікавими, такими, що спроектовані в майбутнє, є сьогодні ідеї і практичні напрацювання О. М. Кошака, що відкривають нове бачення розвитку української журналістики, спонукають до саморозвитку і самовдосконалення особистості майбутнього журналіста.

Альона Павлишина

92 запитів за 0,160