Коні Пржевальського з'явилися у зоні відчуження 27 років тому. У 1998-му в межах програми «Фауна», що мала на меті відновлення первісного фауністичного комплексу та біорізноманіття українського Полісся, до Чорнобильської зони із заповідника «Асканія-Нова» було завезено понад два десятки коней Пржевальського – самців і самок.
Спочатку тварини проходили акліматизацію у спеціальному центрі поблизу Чорнобиля, а вже за рік їх випустили на волю, розповідають у Державному агентстві України з управління зоною відчуження.
Наприкінці 1999 року у зоні відчуження існувало два табуни – в околицях сіл Копачі та Корогод.
Попри те, що поліські ліси й болота нетипові для степових копитних, коні чудово пристосувалися до нових умов.
Природа сама відсіяла слабших, та популяція поступово зростала: у 2000 році налічувалося вже 38 особин, у 2004-му – вже близько 60. Нині, за оцінками фахівців, у зоні мешкає понад 120 коней Пржевальського. Визначити точну кількість складно, адже тварини ведуть напівдикий спосіб життя й утворюють кілька стійких табунів.
Структура їхніх «родин» нагадує давню гаремну систему: головний самець очолює групу з кількох кобил, а поруч кочує холостяцька компанія жеребців, які колись програли у змаганнях за першість. Навесні, під час шлюбного сезону, серед самців точаться справжні поєдинки – вони зриваються на диби, б’ють один одного копитами, доводячи силу й гідність.
Сьогодні кінь Пржевальського став одним із символів Чорнобильського радіаційно-біосферного заповідника – простору, де природа без людини знову віднаходить рівновагу.
"Під час однієї з експедицій нам пощастило побачити табун зблизька. Коні неквапно паслися на сонячній галявині, а потім, ніби відчувши цікавість, підняли голови і кілька хвилин спокійно дивилися просто в об’єктив. Здавалося, вони позують. Вільні, горді, прекрасні – справжні моделі дикої природи", - йдеться у дописі ДАЗВ.
Фото: Антон Юхименко
