Ось і настало довгоочікуване дітворою свято. Малеча, ледве прокинувшись, заглядає під подушку – що там – різочка чи бажаний подарунок від Святого Миколая? Весело святкували Миколая й дорослі. Колись господарі варили цього дня пиво, скликали гостей: пили, гуляли, веселилися. Свято припадає на час Різдвяного посту, тому гостей пригощали пирогами з грибами та капустою. А після обіду, напідпитку запрягали найкращі коні і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села – «бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав!»
Про це і не тільки розповів у своїй книзі «Звичаї нашого народу» Олекса Воропай.
В одній колядці пивоваріння представляється як один з сакральних звичаїв, якими світ тримається: «Чому так нема, як було давно, Як було давно, а з первовіку: Святним Миколам пива не варять…». Далі в колядці говориться, що все лихо, яке є тепер поміж людьми, постало тому, що на «Святого Миколая пива не варять…».
А дівчата в ніч з 18 на 19 грудня проводили ворожіння на женихів та різні обряди, починали готувати вбрання до майбутніх святок і молилися про щасливе заміжжя.
На день Святого Миколая заборонено лихословити і лаятися, слід помиритися і пробачити кривдників.
Цього дня кожний господар встає якомога раніше та йде годувати худобу. Прийшовши до хліва, поздоровляє тварин словами: «Дай, Боже, добрий день, робись худібонька здорова була та й я з тобою ще й з своєю жоною!».
У народніх переказах Святий Миколай боронить людей від стихійних лих.
Приміром, раніше всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ Святого Миколая. Виходячи в море на промисел, рибалки брали з собою образ святого чудотворця.
На Харківщині записана така легенда про Святого Миколая: «Святий Микола-Чудотворець на небі не сидить, а тут, на землі, людям помагає. Не те, що Касян – за панича убрався і до Бога пішов жалітися на людей: «Вони Миколу шанують, почитають, на його ім’я церкви будують, а мене й не згадують!» Бог вислухав Касяна та й каже до янголів: «Покличте мені Святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!» – Нема його на небі! – кажуть янголи. – А де ж він? – Пішов на Чорне море людей рятувати! – Почекай, – каже Бог до Касяна. – Микола прийде, тоді поговоримо! За якийсь час Бог знову посилає янголів за святим Миколою. – Нема його, – кажуть янголи, – на землі людей від пожежі рятує! Втретє посилає Бог янголів за святим Миколою. – Нема його, – кажуть янголи, – він кайдани розбиває, козаків з турецької неволі визволяє!
Аж за четвертим разом з’явився святий Микола перед Богом: в старій свиті, мотузком підперезаний, чоботи в болоті і руки в грязі. – Де ти був? – спитав Бог, а Святий Микола йому відповідає: – Помагав мужикові воза з багна витягнути! – Ось бач, – каже Бог до Касяна, – за що його люди шанують? Він на небі не сидить, на землі діло робить, а ти паном одягнувся і тут на небі кутки обтираєш. Іди геть від мене! Будуть тебе люди боятися, але не будуть шанувати».
А ще Святий Миколай Чудотворець опікується диким звіром.
«Один чоловік їхав лісом і захопила його ніч. Мусів ночувати. Випріг він воли, дав сіна. Коли дивиться: недалечко від нього на пустирі звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак! Вовки, лисиці, зайці, ведмеді… таке назбігалося – страх глянути! Сидить заєць поруч з вовком і не боїться його: «Що за дивовижа?» – думає собі чоловік. А коли йому вже від серця відлягло, він пильніше придивився і побачив: сидить поміж тією звіриною Святий Микола – старий сивий чоловік. Сидить і щось тим звірам розказує, а вони слухають, розвісивши вуха».
