Сімейна пара кримчан перевела власну справу на військові рейки і щодня готує їжу на 300−500 учасників територіальної оборони на Київщині, інформує НВ.
Війна змінила життя усієї України та її мирних мешканців. Частина з них приєдналась до армії або до територіальної оборони. Хтось опинився у тимчасовій окупації, але не здався. Велика кількість людей стали внутрішніми переселенцями, поїхавши на захід країни. А ще 1,2 млн. співгромадян, за даними ООН, — переважно, жінки та діти, — виїхали за кордон.
Але більшість людей продовжують залишатися у своїх містах і селах, чекаючи поки закінчаться бойові дії. Далеко не всі з них просто слідкують за новинами, — дехто працює, оскільки навіть в оточених містах мають працювати комунальні служби. А хтось обрав для себе шлях волонтерства.
У передмісті Києва — Вишневому — НВ познайомився із родиною, яка щодня готує їжу на 300−500 чоловік для місцевої територіальної оборони.
У мирному житті подружжя Юрія і Ельвіри (вони попросили не називати їхні прізвища) володіло 5 кафе-ресторанами: чотири з них розташовані у Вишневому, а ще одне — у столиці.
Але зараз вони зайняті тільки тим, щоб щоденно забезпечувати смачними стравами тероборону.
Ельвіра — кримська татарка і каже, що це вже третя війна за її життя.
ЇЇ чоловік Юрій розповідає, що вони з дружиною переїхали із Криму у Вишневе ще 13 років тому. Жили, працювали, відкриваючи нові ресторани. Коли Путін оголосив війну Україні, одразу вирішили: не поїдуть нікуди, а залишаться підтримувати країну і армію.
«Ми тут. Тут наші сини. Україна — наша батьківщина і наша країна», — пояснює Юрій у перерві між приготуванням їжі.
Коли почалися бойові дії, подружжя звезло продукти з усіх ресторанів в один. І тепер тут вдень вони готують їжу, а вночі сплять у підвалі.
Робочий день волонтерів починається о 6.00 ранку, а закінчується о 24.00−01.00 ночі. Адже треба не лише відпрацювати сьогоднішній день, але й підготувати напівфабрикати на ранок. «Ми намагаємося переробити у першу чергу те, що швидко псується, — пояснює Юрій. — Вже плюсова температура і холодильників не вистачає».
Подружжю допомагають обидва сини та кухарі, які працювали з ними і до війни. Продукти привозять тероборона, волонтери і звичайні місцеві, які несуть те, що є вдома — крупи і закрутки. «Ми готуємо і годуємо хлопців на блокпостах, нашу поліцію, співробітників СБУ», — каже Юрій.
