Унікальна історія унікального храму Покрови Пресвятої Богородиці

today 14.10.2021 query_builder 19:54 remove_red_eye 269 bookmarks Вікенд, Новини

Певно, далеко не всі знають, що на Київщині є унікальна Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Вона має особливу історію, неймовірну архітектуру, над її створенням працювали кращі зодчі свого часу. А головне вона уособлює цілу епоху, розповідає Україна Інкогніта.

Церква у селі Пархомівка, нині Білоцерківського району, вже не одне десятиліття приваблює туристів і не лише з Київщини.

Великий храм на дві тисячі прихожан, у будівництві якого використано мармур, граніт, коване залізо, шифер, дерево, кераміка і навіть залізобетон (чи не вперше в Російській імперії)

Подібних архітектурних вирішень у православ’ї не було. Розповідає у своїй публікації Роман Маленков.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці у Пархомівці лише частково схожа на православну. Це своєрідний архітектурний синтез готики, східних (азіатських) архітектурних традицій та язичеських культових форм. Храм прикрашений зображеннями вогню, молота, стріл, пророслого зерна, змій, виноградних грон, пластів зораної землі, ялини, півня та, навіть, свастики (давньоіндійського символу вічного руху життя).

Дуже багато на стінах церкви вирізаних на мармурових плитах, старовинних написів. Один із написів старослов’янською наголошує: “Споруджений в честь і пам’ять Покрови пресвятої Богородиці й великого мученика Віктора у літо 1903-1906”.

П’ятдесятиметрову дзвіницю церкви видно здалеку.

Побудована церква за кошти В.Ф.Голубєва, який спершу планував побудувати у Пархомівці велике промислове підприємство (цегельний завод), але друзі умовили його почати будівництво храму. Та Віктор Федорович не дожив до початку будівництва – він помер у 1903 році в Римі, заповівши поховати себе у Пархомівці. Його волю виконали – поховали в склепі поряд із майбутнім величним храмом. Вже у 1994 році, після розпаду імперії більшовиків, поряд із церквою звели пам’ятник великому меценату.

Ідею будівництва церкви реалізували сини Віктора Федоровича Голубєва – Віктор та Лев. Воно розпочалося майже відразу по смерті В.Ф.Голубєва, того ж 1903 року. Спорудження церкви замовили архітектору В.А.Покровському. Микола Реріх, що був гарним знайомим В.В.Голубєва та В.А.Покровського, розробив 13 ескізів мозаїк та зовнішнього декору храму. Але втілені в життя були лише дві мозаїки: “Покров Богоматері” та “Спас Нерукотворний”.

І Голубєву, і Покровському, і Реріху були близькі ідеали Сходу. Співробітництво цих людей й вилилось у створення Пархомівської церкви. На думку Реріха, в інтер’єрі храму мали домінувати червоний, зелений, жовтий і сірий кольори. Фрески храму повинні були втілити гуманістичну ідею світової єдності. На жаль, авторам не вдалося до кінця втілити свої ідеї в життя.

Радянська влада не була милосердною до культових споруд. Дуже багато пам’яток культової архітектури було знищено. Але Пархомівську церкву врятувала господарська розсудливість більшовиків. Спочатку у приміщенні храму намагались влаштувати клуб, потім воно було складом добрив. Церква поволі руйнувалась, розбиралась на будматеріали…

У 1979 році храм отримав статус пам’ятки архітектури, а у 1982 Київський обласний відділ у справах будівництва та архітектури інституту “Укрпроектреставрація” розпочав реставраційні роботи у Пархомовському храмі.

Влітку 1987 року під час фестивалю Індії в СРСР приїхав син Миколи Реріха – Святослав. З ним зустрілась група пархомівських ентузіастів, намітився візит Реріха у Пархомівку. Значну роль в активізації реставраційних робіт відіграла дружина тогочасного генсекретаря – Раїса Горбачова. Як результат – закипіли роботи в Пархомівському храмі. На реставрації працювали кращі українські спеціалісти. Вкладались величезні кошти. Але Реріх у Пархомівку не приїхав. Реставрацію довели до певного рівня і звернули.

З 1992 року в храмі відновлено постійне богослужіння. В 90-х роках ХХ століття в Пархомівку організували екскурсійний маршрут “До Реріховських мозаїк”.

Відомо, що свого часу село Пархомівка належало відомому російському магнату Віктору Федоровичу Голубєву. Пархомівські землі він перетворив на зразкове господарство зі статусом “заповідного”. У Пархомівці вирощували рідкісні плодові дерева, збирали гарний врожай зернових та овочевих культур, виводили породистих та робочих коней. Родина Голубєвих вкладала кошти у розвиток села. Для селян було побудовано дві школи, лікарню, амбулаторію з акушерським відділенням, читальню, чайну, в якій було встановлено поліфон із великим репертуаром п’єс. Голубєви щорічно виділяли кошти на утримання цих закладів. Господарство у Пархомівці провадилось із врахуванням усіх прогресивних досягнень агрономії.

Фото - Романа Маленкова

92 запитів за 0,239