Є бібліотеки просторі, з великою кількістю стелажів, в яких навіть легко загубитися, є сучасні, оснащені на найвищому рівні, що радше нагадують комп’ютерний клуб, ніж читацьку залу, а є ті, в кожному куточку яких живе любов, до книжки, вірного читача, власне, бібліотечної справи. Символічно, що завідувачкою саме такого закладу, де панує неймовірно душевна атмосфера, вже майже пів століття є ЛЮБОВ Лаврентіївна Островська. Такі люди завжди захоплюють своїм щирим ставленням до справи, яку обрали раз і на все життя.
Спершу ти просто потрапляєш до невеличкого приміщення, яке обрамлюють охайні стелажі і в куточках якого причаїлися музейні експонати. Та чим довше ти знаходишся тут, тим сильніше відчуваєш чари її Величності Книги. З цікавістю починаєш вивчати кожну поличку, кожну назву тематичної виставки. Увагу привертає напис “Книжки з автографом”... Це особливі екземпляри, що подарували бібліотеці поети та письменники, які відвідали заклад у селі Ходосівка - Анатолій Матвієнко, Павло Зібров, Володимир Терен...
- А ось унікальне видання, - звертає увагу Любов Лаврентіївна, - робота Домініка П’єра Де ля Фліза, відомого етнографа ХІХ століття, який зробив детальний опис Київщини та її населених пунктів ще двісті років тому. Воно велично доповнює стелаж із книжками про історію рідного краю.
Попри обмежений простір бібліотеки, відзначаю ідеальний порядок, що панує в кожному її куточку. Певно, завдяки цьому легко орієнтуватися серед розмаїття книжок та знайомитися з новинками.
Окреме місце відведене сучасній українській прозі. Добірка романів Світлани Талан зустрічає відвідувачів бібліотечної царини. Беру до рук раніше невідому книгу, яку вже хочеться розгорнути і почати читати. Це одна із найулюбленіших авторок пані Любові. Письменниця неймовірно вправно змальовує історії з життя, наповнені любові, щирості та натурального драматизму.
“Мама щонайбільше любить книжки про кохання”, - розповідає про літературні вподобання Любові Лаврентіївни її дочка Оксана Проценко, яка також працює в царині культури керівником вокального ансамблю сучасної і народної пісні “Тріумф” та обіймає посаду директора Центру культури та мистецтв с. Ходосівка, в приміщенні якого і знаходиться бібліотека.
НОСІЇ ПАМ’ЯТІ
На запитання, чи не виникало коли-небудь бажання змінити професію, Любов Островська відповідає категорично: “Ніколи. Я завжди знала, що це моє покликання. Та й тут стільки роботи”, - щиро зізнається завідувачка бібліотеки з п’ятдесятирічним стажем.
Пані Любові є чим пишатися. Вона створила не лише зразковий бібліотечний заклад, а й зібрала для локального музею понад 200 історичних експонатів - серед яких рушники, старовинний одяг, посуд, предмети побуту, якими користувалися ходосівські ґаздині 100-150 років тому.
“Ось цим горщикам-близнятам - років 200. Цей посуд має зручну форму та дуже практичний. Його використовували одразу для двох страв”, - так Любов Лаврентіївна описує експонат, що споглядає на відвідувачів бібліотеки з висоти стелажа.
- Ці всі старожитності зберегли жителі нашої самобутньої Ходосівки, де майже кожен один одному родич. Яких тільки скарбів тут немає! І давні експонати й унікальні роботи сучасних майстрів. Приміром, ці дивовижні картини - одразу й не здогадаєшся з чого зроблені - твори місцевої майстрині Надії Глемязь (1937-2024), виконані з риб’ячих кісточок. Навіть приказка така жартівлива була: “Рибку з’їли - картину зробили”.
- Пригадую історію, як колись молода пара купила стареньку хатинку в Ходосівці та й почали палити всі “непотрібні” речі. Деякі експонати довелося просто з полум’я рятувати. Та, на жаль, багато чого згоріло, - пригадує Любов Лаврентіївна та водночас продовжує захопливо розповідати про інші старожитності: посуд - згори на стелажах, одяг, який носили наші прабабусі - в скрині-скарбниці, предмети побуту, що створюють етнографічний куточок.
Цікавлюся, хто ж надихнув Любов Лаврентіївну до такої непростої та водночас важливої справи, як збереження старожитностей рідного села.
- Мій рідний дядько Микола Демидович колись сказав: “Тільки тобі до снаги така непроста та водночас важлива місія”.
Експонати для майбутнього музею села пані Любов збирала не одне десятиліття, розпочала цю справу ще наприкінці 70-х років минулого століття. Серед перших - прядка та вишиванка бабусі Уляни. А ще тут є рубель та качалка - предмети, які раніше використовували для розгладжування одягу, а також люлька та ступа. Кожен експонат - то окрема історія, разом вони ніби створюють неймовірні мозаїки зі сцен побуту жителів Ходосівки кінця ХІХ - початку ХХ століття.
ДИНАСТІЯ ЗАКОХАНИХ У КНИГУ
Сьогодні Любов Островська, як і всі українці, насамперед мріє про Перемогу, а ще про те, що колись в селі з’явиться повноцінний музей, де можна буде експонувати всі зібрані старожитності в просторих залах, який стане потужним осередком культурно-історичного надбання Ходосівки.
Знаково, що саме мама пані Любові Н.Т. Поночовна свого часу доклала значних зусиль, щоб в рідному селі збудували клубний заклад, дитячий садочок, адміністративну будівлю, відділення зв’язку… 18 років Надія Трохимівна віддала непростій роботі на посаді сільського голови с. Ходосівка. Таких людей називають людина-епоха.
- В останні роки життя бабуся, яка, до речі, і відкрила в мені співочий талант, жалкувала тільки про одне, що не присвятила все своє життя бібліотечній справі, яку також дуже любила, адже сама працювала завідувачкою бібліотеки в 50-60-х роках, - розповідає Оксана Проценко.
Та, схоже, мрію Надії Трохимівни втілила в життя її донька Любов Лаврентіївна. Вона продовжила справу мами і створила в невеликому селі під Києвом осередок, де панує абсолютна любов до Книги.
Замість P.S. Днями Любов Лаврентіївна відсвяткувала свій День народження. Колектив нашої редакції приєднується до всіх привітань та щиро зичить іменинниці невичерпної наснаги, щедрої любові від рідних та близьких, справдження найзаповітніших мрій! Надихайтеся та надихайте любов’ю до Книги!!!
