26 січня в українській православній церкві згадують Феодора Студита - ігумена Студійського монастиря, який прославився своїм подвижництвом і добрими справами (день його пам'яті в старому календарі - 8 лютого), пише unian.ua.
Преподобний жив у VIII-IX століттях. Він був родом із знатної родини, отримав гарну освіту. У молодості одружився, але потім вирішив стати ченцем і разом із дружиною пішов у монастир.
Там Феодор вів суворе життя, безперестанно молився і важко працював - прагнув спокутувати роки, проведені в мирських турботах. Він не раз виступав проти рішень візантійських імператорів, за що і потрапляв у заслання. Але навіть після повернення з вигнання святий продовжував служити в монастирі.
Помер преподобний у мандрах. 26 січня 845 року його мощі були перенесені з Херсонеса Акритського до Студійського монастиря в Константинополі. Після себе Феодор Студит залишив богословські праці, листи і статут монастиря, яким згодом керувалися й інші обителі.
26 січня православні також вшановують:
•преподобних Ксенофонта, його дружину Марію і синів;
•мучеників Ананію, Петра та ще сімох воїнів;
•преподобного Симеона Стародавнього, пустельника;
•святителя Йосипа, архієпископа Солунського,
•а також благовірного Давида III, царя Іверії та Абхазії.
За юліанським календарем 26 січня православні згадують мучеників Єрмила і Стратоніка Сингідонських.
До святого Феодора Студита звертаються як до заступника перед Богом - просять зміцнити віру, терпіння і смиренність, допомоги в духовній боротьбі, а також зцілення і зміцнення здоров'я. Вважається, що святий допомагає людям, які страждають на хвороби шлунка.
У народі день називають Федір-поминальник - в цю дату наші предки молилися за упокій покійних родичів, відвідували кладовища і ставили в храмі поминальні свічки. Згідно з народним повір'ям, в цей час душі померлих тужать за земним життям і своїми близькими, а тому можуть нагадувати про себе - наприклад, з'являтися у снах.
Щоб вшанувати пам'ять предків і одночасно захистити дім, в давнину також дотримувалися особливих звичаїв - на вікна і двері вішали гілки горобини або ялівець, яким приписували охоронну силу.
Фото - з сайту unian.ua та Вікіпедії
