Українську версію пісні «Кияночка» написав для Гаріка Кричевського поет Євген Рибчинський, про це він повідомив на своїй сторінці у Фейсбуці.
«Є у мене такий шансонований друзяко зі Львова Гарік Кричевський. Все життя він писав російською за рідкісним виключенням 2-3 пісень. Почалася повномасштабна інтервенція і у Гаріка стався мікроінфаркт – він до останнього не міг повірити у віроломство рашистів. Ледь відкачали», – розповів Євген Рибчинський у соцмережі.
Відомо, що після деокупації Київщини Гарік Кричевський виявив, що в його новому будинку в селі Березівка Бучанського району жили російські окупанти, пише BigKyiv. «Вкрали майже всю техніку, єдине, що лишилося, це гранд-піано, музичний інструмент мій такий антикварний, який мені привезли з Америки. Вони просто не зрозуміли, що це. Наприклад, вкрали телевізори, вони не знали, що цей інструмент дорожчий за ті телевізори”, – розповів в одному з інтерв'ю минулого року Кричевський.
За словами Євгена Рибчинського про намір перекласти увесь репертуар, аби той звучав українською, Гарік Кричевський повідомив дзвінком із Німеччини, куди поїхав лікуватися.
«Дзвонить і каже – перекладаю усі свої пісні українською. Кажу – прекрасно! А він: можеш допомогти, бо не йде рима. І от я переклав Кияночку, і тепер у Гаріка буде справжній український хіт», – поділився Рибчинський.
Цього року Гарік організував збір коштів на будівництво укриття в лікарні Охматдит. Кошти з благодійних концертів, що дає Гарік Кричевський в містах Західної Європи, Ізраїлю, спрямовуються на допомогу Збройним Силам України, обладнання для дитячих лікарень, повідомляє bigКиїв.
Новий текст «Кияночки»
У цьому місті я буваю дуже зрідка
І от приїхав щонайбільше на пів дня.
В руках валіза, шестиструнка й жовта квітка,
Кохання в серці і омріяна весна.
Моя знайома десь живе на Бесарабці,
Між нами завжди кілометри і роки,
І я пишу, хоча ми навіть не коханці,
У синій зошит їй присвячені рядки.
Ой, киянка, ти киянка, ой кияночко!
Не повія із москви, не польська панночка,
А усміхнена вродлива україночка,
Ой, киянка, ти киянка, моя квіточка!
І поки я дзвонив їй з людного вокзалу
Кудись валіза моя зникла назавжди,
І залишилася мені одна гітара,
Троянди квітка і романтика в душі.
І я пішов бульваром вниз на Бесарабку,
В кишенях нуль, але щасливий без вина,
Украли навіть фотографію на згадку,
Де в пеньюарі посміхалася вона.
Ой, киянка, ти киянка, ой кияночко!
Не повія із москви, не польська панночка,
А усміхнена вродлива україночка,
Ой, киянка, ти киянка, моя квіточка!
Вона відкрила двері як в німому фільмі,
І я пішов на дно її хмільних очей,
Упав як в прірву у її палкі обійми,
Відчув нутром всю пристрасть зоряних ночей.
А за вікном сміявся Київ наді мною,
Я сам не знав тоді, наскільки все не ок,
Що чоловік її повернеться й зі мною
Почне важкий і непотрібний діалог.
Ой, киянка, ти киянка, ой кияночко!
Не повія із москви, не польська панночка,
А усміхнена вродлива україночка,
Ой, киянка, ти киянка, моя квіточка!
Переклад Євгена Рибчинського
Фото - BigKyiv
