4 листопада за новим календарем (у старому календарі це 17 листопада) - день пам'яті святителя Павла (Конюшкевича), митрополита Тобольського, пише УНІАН.
Павло народився 1705 року в Самборі (Галичина). Його сім'я була доволі забезпеченою, тож він здобув добру освіту - спершу навчався в Самбірському училищі православного братства святого апостола Пилипа, а потім у Києво-Могилянській академії. Там же згодом викладав поетику.
1733 року Павло вирішив прийняти чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі. Через кілька років він став ієромонахом.
Ще через якийсь час Павла призначили архімандритом Юр'ївського монастиря в Новгородській єпархії (цю обитель заснував ще князь Ярослав Мудрий). 14 років він керував монастирем, а потім Павла поставили єпископом і митрополитом Тобольським і Сибірським.
Святитель на цій посаді багато часу приділяв освіті духовенства: приміром, він запровадив викладання богослов'я в Тобольській семінарії, а викладачів туди запросив із Києва. Також митрополит піклувався про бідних і сиріт, опікувався зведенням храмів - за його правління в Тобольську та інших містах побудували близько 20 кам'яних церков, виступав проти вилучення церковних маєтків, що його проводила імператриця Катерина II.
Святитель відкрито виступав проти втручання влади в церковні справи, через що Павла і стали переслідувати і викликали в Петербург. Митрополит Іларіон (Огієнко) згадує, що Павло був "однодумцем митрополита Арсенія (Мацієвича) щодо оборони святої Православної Церкви", а також "високоосвічений ієрарх, українець... першокласний проповідник і богослов. Наполегливо говорив до всіх українською мовою".
До Петербурга Павло не поїхав - ні першого разу, ні другого, а продовжував служити в Тобольську. Коли його вирішили вислати з міста, він подав прохання про звільнення і поїхав жити в Києво-Печерську лавру. У Києві він служив у різних храмах і проводив час у чернечих подвигах.
Помер святитель Павло 4 листопада і був похований під Великою лаврською церквою. Зараз святі мощі спочивають у Ближніх печерах лаври.
У 1999 році Священний Синод Української Церкви ухвалив рішення зарахувати святителя до лику святих.
***
Цього ж дня згідно з новим церковним календарем в Україні згадують:
преподобного Іоанікія Великого;
священномученика Никандра, єпископа Мирського, і Єрмія, пресвітера;
освячення собору Святої Софії в Києві;
преподобного Меркурія, постника Києво-Печерського;
ікону Богородиці "Оранта-Непорушна стіна".
З якими молитвами звертаються до святих, що можна і що сьогодні не можна робити
4 листопада віряни звертаються до святих із молитвами - просять дати сил, мудрості й терпіння, щоб винести всі життєві випробування.
Перед іконою "Оранта-Непорушна стіна" до Богородиці звертаються з молитвами захистити від ворогів і недоброзичливців, про мир і злагоду в сім'ї, охорону дому від лиха, про зцілення і зміцнення здоров'я, допомогу в складних життєвих ситуаціях.
У народі день називають Веремій, або Ярема-сиди вдома. Цей час вважають небезпечним - за повір'ями, по землі бродить нечиста сила. Щоб захиститися від неї, за старих часів на підвіконня клали грона горобини - вони вважаються потужним домашнім оберегом, а над вікнами і над вхідними дверима захисту заради малювали хрести.
Згідно з прикметами, цього дня намагаються не виходити без потреби з дому і не починати нових справ. Можна наводити лад у домі, займатися рукоділлям, ремонтом. Яремин день вважається часом домашнього затишку і згуртованості, коли сім'я повинна бути під одним дахом.
У православне свято 4 листопада церква попереджає, що слід утриматися від сварок, осуду, не можна проявляти жадібність і заздрість, лінуватися, а також відмовляти в допомозі.
День вважається несприятливим для візитів, переговорів, сватання - вони обіцяють невдачу або розчарування. Особливу увагу приділяють вогню: не слід сьогодні позичати сусідам сірники - вважається, що разом із ними можна "віддати з дому" добробут.
Також цього дня не слід заводити нових знайомств, сваритися, особливо подружжю - будь-яка дрібна сварка може надовго зруйнувати мир у домі.
Фото із сайту УНІАН
