Історія великодньої поштівки: від зайця з яйця до етнолистівки

today 01.05.2021 query_builder 09:40 remove_red_eye 231 bookmarks Історичні паралелі, Новини

Нині привітати родичів чи друзів досить просто. У мережі безліч листівок з вітаннями до будь-яких свят. Кілька разів клацнув мишкою і привітання з побажаннями полетіло до адресата. Все чудово, але нема в тих листівках якоїсь душевності, індивідуальності.

Тому іноді, щоб вразити дорогу людину, відшукую в мережі старовинні "оцифровані" листівки минулого чи навіть позаминулого століть.

До речі, на території сучасної України перші поштові листівки почали виготовляти не так вже й давно - у 1898 році. Вже тоді наші пращури полюбляли подорожувати не по безкраїх просторах імперії, а за кордон. Саме звідти, зокрема з протестантської Німеччини, вони почали привозити на згадку листівки. Спочатку це були презентаційні зображення краєвидів та пам'яток мистецтва, архітектури, але найбільший попит мали вітальні листівки до найпопулярніших свят - Різдва та Великодня.

Але німецькі пасхальні поштівки мали досить незвичайні для нашого ока сюжети - зайці, які везуть гігантське яйце на автомобілі, курчата у фартухах, які готуються поласувати паскою, півень, що курить трубку, нетипову для православних християн символіку: жертвенні ягнята, незабудки, проліски та інші. Бували і зовсім кумедні картки. Для прикладу, німецький художник початку ХХ ст. вирішив зібрати воєдино два головних символи європейської Пасхи - зайця, як символ родючості, і яйце, як символ достатку. На листівці заєць з'являється на світ з яйця. Поступово з'явився попит на вітчизняну листівку, а з ним і пропозиція. До речі, іноземні друкарні з великим задоволенням спочатку виготовляли листівки для наших споживачів.

Поступово їх почали друкувати у Києві та Львові. Улюбленими були листівки Н. Каразіна (випущені общиною Святої Євгенії), Івана Білібіна, Бориса Зворикіна, Іллі Рєпіна, Олександра Бенуа, Бориса Кустодієва, Миколи Пимоненка, Єлізавети Бьом, Мстислава Добужинського, Володимира Лебедєва, Михайла Гермашева і багатьох інших. Тоді великодня листівка була не просто гарною ілюстрацією, а нерідко шедевром тодішніх поліграфічних можливостей. Це, як правило, знайомі нам атрибути православного Великодня - гілочки верби, крашанки та писанки, весняні пейзажі. Ці поштівки є не просто додатком до вітань, а й цікавим феноменом актуального мистецтва.

Масовими накладами українськими, російськими та іноземними видавництвами випускалися листівки з репродукціями картин Миколи Пимоненка. Нині відомо більш 70 видів таких листівок. Зокрема, картка із зображенням картини "Святочне ворожіння".

Але тут існувала величезна проблема. Листівки з репродукціями авторських картин, надруковані за життя художника, масово з'являлися після експонування самих полотен на виставках. Разом із тим, роботи Миколи Пимоненка, відтворені на листівках київського видавництва "Рассвет", назавжди зникли з поля зору мистецтвознавців.

Бо видавці, купували авторські права на картини, а тому автоматично здобували виняткове право на їхні репродукції. Відтоді деякі полотна митця ніде, окрім листівок, більше не зустрічалися.

Досить часто видавці використовували сюжети з проявами дитячої ніжності та чуттєвості. Дослідники пов'язують це з християнською традицією - вивищувати дитячу любов та з античною традицією - зображати амурів. Наприклад, герої з листівки Єлизавети Бьом закликають: "Поцілуй в уста заради свята Христа".

До речі, великодні листівки відображали і політичну ситуацію в Європі. Так, в роки Першої світової війни популярними стали картки із зображеннями солдат, сестер милосердя.

Цікавими були й великодні поштівки у 20-х роках минулого століття. Жовтнева революція та радянська ідеологія змінили символічне наповнення великодньої листівки. Домінуючими були зображення червоних крашанок та радянського герба.

Поступово, у зв'язку з антирелігійною пропагандою, покараннями віруючих, популярність листівок релігійного змісту знизилася. Після Другої світової війни великодні поштівки випускають переважно церковні видавництва, та й поширення їх було обмежене.

На Західній Україні вітальні листівки також були популярними упродовж кінця ХІХ та першої половини ХХ ст., знавці називають міжвоєнний період справжнім "золотим часом" для друку листівок. Тисячі великодніх зображень авторства Я. Пстрака, О. Кульчицької, С. Гординського, О. Островського поширювались серед українців та були документами доби того часу.

А ще ці поштівки важливі для етнографії, адже відображають кольорові деталі народних строїв того часу, адже фотокартки тоді були переважно чорно-білі.

Сьогодні великодні листівки, попри цифрові можливості митців, менш оригінальні, зі стандартними зображеннями яєць, квітів, великоднього кошика та паски. Але, як і раніше, їх з нетерпінням чекають адресати, адже це прояв приязності, теплого, душевного ставлення до людини.

Підготував Олександр Дяченко

92 запитів за 0,250