Коли українці Новий рік святкували?

today 31.12.2020 query_builder 12:14 remove_red_eye 87 bookmarks Історичні паралелі, Новини

Найулюбленіше свято і дітей, і дорослих, без сумніву, - Новий рік. Адже це чи не єдина подія, яку століттями щорічно відзначають у всіх країнах і на всіх континентах.

Наші пращури протягом століть святкували Новий рік у різні місяці - у березні, вересні, січні, та й нині дехто з українців відзначає це свято 1 та 14 січня.

В українського селянства за сотні років сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження, в яких яскраво відбився світогляд хлібороба, його невпевненість у завтрашньому дні, страх перед силами природи.

Побутували численні новорічні прикмети й ворожіння. Зокрема, на Полтавщині у новорічну ніч дивилися на хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай на ярину, якщо з півночі - на озимину. Тієї ж ночі люди намагалися дізнатися, які зернові будуть найбільш урожайними наступного року.

Для цього надворі залишали пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса та інших культур. На який пучечок упав іній, та культура і вродить. Ворожили про шлюб.

Обов'язковими складовими традиційного українського новоріччя були щедрування, засівання, ритуальний обмін вечерею, обрядові ігри "Маланка", "Коза" та інші. Деякі з них нині відроджуються.

До речі, в Україні традиційним святковим символом був дідух, який символізував спільного пращура. Робили його з першого зажинкового снопа й ставили у хаті напередодні багатої куті. Свою обрядову роль дідух виконував протягом усіх різдвяних свят.

Але святкувати Новий рік взимку українці розпочали трохи більше 300 років тому. А до цього його відзначали весною. Бо у давнину це свято співпадало з початком відродження природи і було приурочене до початку землеробських робіт, то й давні слов'яни початок нового року асоціювали з приходом весни і відзначали його у березні. На жаль, достовірно сказати, як святкували Новий рік в Київській Русі не можуть жодні історичні джерела, бо вони не збереглися. Однак, імовірно, його пов'язували з появою нового місяця та відзначали напередодні весняного рівнодення, називаючи "Новим літом". Підтверджує цю гіпотезу давній язичницький звичай у березні влаштовувати врочистий обід на честь померлих родичів - тризну.

Саме під час тризни наші предки оспівували кінець зими і при цьому палили солом'яне опудало, що символізувало зв'язок навколишньої природи з життям людини. У нас донині навесні влаштовують поминальний обід, але не завжди в березні, бо цей звичай зараз пов'язаний з Великодніми святами.

З приходом християнства на наші землі та впровадженням юліанського календаря 1 березня офіційно встановлюється днем Нового року, що, за церковними переказами, відповідає даті творення світу. У цей день відзначали день преподобної мучениці Євдокії або, як казали селяни, "Явдохи" (нині це 14 березня).

Згідно з народною традицією - саме це перший день весни і перший день нового року.

У цей день повертаються з вирію ластівки. "Якщо побачиш ластівку, - говорили в народі, - то візьми жменю землі, кинь за нею і скажи: "На тобі, ластівко, на гніздо!". Щоб швидше весна приходила. Ластівка на своїх крилах нам весну з вирію несе".

У цей день просили у небесних сил достатку на рік. "На Явдоху" наші пращури сіяли розсаду капусти, вірячи, що вона вже не буде боятися морозів. Садівники зрізали сухе верховіття плодових дерев, щоб вони краще родили і щоб на них нечисть не заводилась.

Візантійська православна церква у XV столітті, згідно з рішенням Нікейського собору, офіційним днем святкування Нового року проголосила 1 вересня. Таке рішення мотивувалося тим, що в цей час Ісус Христос після хрещення та спокус дияволом в пустелі почав проповідування Царства Господнього, засвідчивши цим виконання всіх пророцтв Старого Заповіту та початок Нового. Дата ж вибрана через те, що перша проповідь Ісуса відбулась під час іудейського свята жнив, яке відзначається з 1 до 8 вересня.

З того часу 1 вересня (14 за новим стилем) наші предки святкували прихід нового року, який співпадав з днем Преподобного Симеона Стовпника - "Семена". Цього дня ще в козацькій Україні на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше садили їх на коня. А ще у цей день ткачі налаштовували свої верстати і починали ткати килими; бралися за роботу й усі інші сільські майстри: столяри, стельмахи, ковалі. Городники починали копати картоплю.

Але на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше - Речі Посполитої, початок нового року святкували 1 січня і літочислення велося "від Різдва Христового".

У 1700 році цар Петро І на теренах Російської імперії примусово впровадив традицію святкування Нового року 1 січня, запозичивши її в країнах Західної Європи.

У центрі Москви влаштований був високий поміст, на якому царський дяк голосно читав указ про те, що Великий Государ повелів на знак доброго почину і нового століття "по великих проїжджих вулицях та біля будинків знатних людей прикрашати ялинки та сосни. А людям небагатим хоча б по гілці над воротами чи дверима привісити", люди мають вітати однин одного з Новим роком, а всі, у кого є невеликі гармати або рушниці, також опівночі мають стріляти в небо у своєму дворі.

На великих же вулицях із 1 до 7 січня вночі мали запалювати багаття з дров або соломи. Сам цар Петро I вийшов на Червону площу з факелом у руках і запустив у небо першу ракету, яка сповістила люду настання Нового року та розпочала новорічне святкування. У той час народ вірив, що, прикрашаючи новорічну ялинку, вони роблять злі сили добрішими. Поступово про це всі забули, але ялинку прикрашають і донині.

У 1918 році на землях України впроваджується григоріанський календар, Новий рік знову починає збігатися з європейським. Але православна церква відмовилась переходити на новий стиль, через що усі нерухомі церковні свята продовжують святкуватися за юліанським календарем. Хоча до цього Різдво у нас відзначали 25 грудня.

У нас традиційне народне святкування Нового року мало під собою глибоке релігійне та звичаєве підґрунтя, бо люди не могли відмовитися від старовинного обряду пращурів та продовжували святкувати Новий рік між Різдвом та Водохрещем, тепер не 1, а 14 січня. Воно зберегло усю традиційну обрядовість та релігійно-культовий зміст, які передавалися з покоління в покоління. Так з'явився в Україні Старий Новий рік. А свято 1 січня стало для українців веселим світським гулянням, яке об'єднує нас з усім світом.

90 запитів за 0,244