Сексуальні забави українців

today 14.02.2022 query_builder 13:03 remove_red_eye 929 bookmarks Історичні паралелі, Новини

Щоб там чого не стверджував, а секс в Україні був завжди. До того ж секс по-українськи був різноманітним, на кшталт того, який декларували індуси своєю “Камасутрою”. Але цікаво, що в традиційній сексуальній культурі українців до XVI сторіччя не було гомосексуалізму та скотолозтва – ці явища привнесли опричники Івана Грозного. З приходом християнства лібідо українців затисли в релігійні лещата: церква виділяла на кохання лише 60 днів на рік і то лише для продовження роду. Але українці із задоволенням кохалися заради задоволення, наслідуючи традиції Київської Русі, розповідає Владислав Недашківський у виданні «Український інтерес».

До наших днів дійшли цікаві записки іноземних істориків, здебільшого візантійських. Зокрема, Прокопій Кесарійський стверджує, що язичники Древньої Русі практикували багатоженство – кожен муж міг мати чотири дружини. Цікаво, що жінка за власним вибором могла вільно переходити від одного чоловіка до іншого, якщо вона не була “найулюбленішою”.

Візантійський імператор Маврикій Стратег, що жив і царював у VI сторіччі, розповідає навіть про оргії давньоруської молоді. Такі свята зазвичай влаштовували біля річок чи озер, або ж на плотах посеред водойм. Виявляється, цнотливість не цінувалася на Русі. У ті часи чоловік міг вигнати новоспечену дружину, якщо вона була незайманою. Мовляв, якщо нею досі ніхто не зацікавився, то з нею щось не так.

Наймасовіші гуляння відбувалися на честь богині Лади, яка опікувалася шлюбом, продовженням життя та весною. Такі гуляння проводили кілька разів на рік – з березня до середини вересня. Люди водили хороводи, палили вогнища, через які стрибали для очищення, молили про дощ, а, головне, кохалися з різними партнерами. Під час посівної наші предки, щоб захистити врожай від нечистої сили, також кидалися в обійми один одного. Головним тут було кататися полем під час процесу.

До слова, сексуальні забави не вважалися чимось брудним, гріховним. Навпаки, вони мали сакральне, тобто релігійне значення. Ну, а ще такі традиції забезпечували сталий приріст населення. Часи тоді були лихі – війни, хвороби, голод – середня тривалість життя обмежувалася 30-40 роками. Тож треба було встигнути залишити потомство. Можливо, нас би з вами не було, якби не масові гуляння наших предків.

Та з приходом християнства все змінилося. Гулянь, де панували сексуальні забави, наркотичні відвари з трав і грибів, більше не проводили. На Русі почалася тотальна заборона сексу. Кохатися можна було виключно в шлюбі, і лише для того, щоб народжувати дітей. На це виділялося близько 60 днів на рік.

Вся справа у тому, що життя людей підпорядковувалось церковному календарю. У піст кохатися не дозволялося, утримуватися від плотських втіх треба було і на великі свята, яких не перелічити на пальцях рук. Заборонялися любощі в середу, п’ятницю та неділю. Цнотливість стала найвищою цінністю.

В Україні існувала дивна і принизлива (з точки зору сучасності) традиція першої шлюбної ночі. У центральних, північних та східних регіонах вона називалася “комора”. Молодятам стелили в коморі, залишали їх там після весілля і відводили півгодини. Гості та родичі збиралися під дверима співали сороміцькі пісні, сміялися та грюкали у двері. Якщо молодий брав “калину” – дівочу незайманість, то гості вивішували скривавлене простирадло на подвір’ї. Чоловікові наливали чарку, плескали по плечах і усіляко його вітали. Якщо ж ні – дефлорувати молодицю мав хтось із його кровних родичів – батько чи старший брат. Бувало, що дівчину робила займаною сваха своїми пальцями. Вже потім молодятам розповідали що, куди і як робити.

Такі традиції як “комора” зводилися до того, щоб пересвідчитись у цнотливості нареченої. Але життя бентежне – що робити, якщо дівчина вже встигла погуляти на тих самих вечорницях? Правильно – різати пальці. Нерідко цим займався молодий, щоб врятувати свою кохану, а заразом і свою родину від ганьби. А ще для цього використовували кров поросяти, якого кололи на весілля. У піст не одружувались – забороняла церква, а на свята в Україні завжди кололи порося, тому дістати кров було не так вже й проблематично.

Звісно, що народ не одразу відмовився від оргій. Просто ці секс-вечірки набули закритого характеру. Люди нишком збиралися та кохалися, наче тварини. Одним із таких таємних місць були лазні. Саме з них і вийшов український гомосексуалізм, бо сексуальні забави тут були без розбору “чи то мужик, чи то баба”. До XVIII сторіччя чоловіки та жінки милися разом. Тільки в 1782 році Єкатерина II заборонила спільні лазні своїм “Статутом благочиння”. Десь у цей же час, стверджує історик Микола Костомаров, у нас з’явилися венеричні хвороби.

Простий люд вів активне статеве життя, але воно вже було спрямоване на шлюб та створення сім’ї. Саме в цей час поняття “блудниця”, що в VII сторіччі означало жінку, яка шукає чоловіка, набуває негативного значення. Блуд – це один із семи смертних гріхів, але природний потяг залишався.

Отже, українці кохалися, народжували дітей, але нерідко вони ходили “наліво”. Церква забороняла кохатися стоячи – мовляв, дітей не буде, а все, що без дітей – гріх. Наші предки злягалися стоячи в лісі, чи в хліву серед худоби. Але активно кохалися вони і до шлюбу. Головне було не завагітніти, бо відсутність цноти можна було приховати кров’ю на простирадлі, а от дитя куди дінеш?

Коли сім’я розросталася, секс набував ситуативного характеру. Кохалися на полі, в лісі, в хліві, на річці, у садку – де тільки доведеться. На церковні заборони подружжя вже особливої уваги не звертало, тому віддавались одне одному в найнеймовірніших позах. Жінки вірили: якщо займатись еротичними забавами на боці, животі чи як собаки – не завагітнієш. Питання контрацепції ставало ще актуальнішим, коли сім’я продовжувала зростати – дітей треба було годувати, а бідність ніхто не скасовував. Примітивна контрацепція давала осічки, тому народжували по вісім-дванадцять, чотирнадцять дітей. Виживали з них не всі.

Окрім дивних традицій та пристрастей, українці мали багато забобонів, пов’язаних із сексом та шлюбом.

Так, до XVII сторіччя дівчата могли самостійно зробити хлопцеві пропозицію. Спогади про цю дивину у своєму “Описі України” залишив інженер і картограф Гійом Левассер де Боплан. Так, дівчина збирала свої пожитки, посаг та приходила до хати, де жив її коханий. Дівчина в присутності батьків та інших родичів освідчувалась і чекала відповіді. Відмовити відчайдушній вважалося дурною прикметою. Якщо ж батьки парубка виганяли дівчину, то це розцінювалося як зневага до всього її роду, а церква накладала епітимію.

Окрім заборони кохатися на свята та під час посту, в Україні чоловіки мали утримуватися від сексу перед полюванням чи риболовлею, роботами в полі, перед чисткою криниці та перед тим, як колоти свиню. Люди вірили, що через порушення цих настанов народжуються каліки та починаються природні катаклізми.

Виявляється, не такими вже й цнотливими були наші предки. Цікаво, що “причісувала” українців не тільки радянська цензура, а й сучасна. Про це свідчить, що з перевидання книжки Марка Грушевського 2006 року зникли всі частини про секс і дотичні теми. Мабуть, хтось досі плекає переконання, що “секса нєт”.

Фото із сайту «Український інтерес»

92 запитів за 0,186