Із лісової гущавини виходить граціозна велична лосиця. Вона нічого не боїться, наче знає, що тут, в заповіднику, їй нічого не загрожує. Засніжило - й нині важче знайти чим поживитися. І саме в цей час потрапила вона в об’єктив фотокамери.
Світлина 18 січня опублікована на Facebook-сторінці Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.
Нагадаємо, лосі європейські проживають на півночі України, зокрема, й на території Чорнобильської зони відчуження. Цей вид тварин був внесений до Червоної книги України ще в 1997 році, зважаючи на різке скорочення чисельності виду.
У холодну пору року лосі харчуються деревно-чагарниковою рослинністю. До основних зимових кормів лосів відносяться верба, сосна, осика, горобина, береза, малина, а в відлиги вони гризуть кору. За добу дорослий лось з'їдає взимку - 12-15 кг; за рік - близько 7 т. Майже всюди лосі відвідують солонці; взимку злизують сіль навіть з шосейних доріг.
Взимку лосі харчуються вдень. У великі морози тварини лягають в пухкий сніг так, що над ним стирчать тільки голова і холка, що скорочує тепловіддачу.
У Чорнобильському заповіднику запевняють, що лосі здатні розвивати швидкість до 56 км/год. Крім того, вони добре плавають. Розшукуючи водні рослини, можуть тримати голову під водою більше ніж хвилину.
Від хижаків обороняються ударами передніх ніг. З органів чуття у лося найкраще розвинені слух і нюх; зір слабкий - людини, яка нерухомо стоїть, він не бачить на відстані кількох десятків метрів.
Фото Сергія Домашевського, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник
