Почитання святих почалося ще з часів перших християн. Приклад мучеників у перших віках дав поштовх до їх почитання. Смерть за Христову віру свідчила про віддану любов до Ісуса Христа та його церкви. Сам Ісус казав: «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо 15;12,13). Перший приклад досконалої любові показав мученик за Христову віру архидиякон Стефан. Він є немовби старозавітнім патріархом Святих. «І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!». А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув» (Ді 7;59,60). Його смерть стала початком для святих мучеників християнської віри: «… І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі. Всі, крім апостолів, розсипались по селах Іудеї та Самарії».
На сьогодні у нашому східному обряді свято Всіх Святих припадає на першу неділю після П’ятидесятниці, що має велике символічне значення, пише сайт Ближче до Бога. Ми знаємо, що від зіслання Святого Духа на Апостолів розпочинається історія Христової Церкви. Апостоли, повні Святого Духа, вийшли у світ нести Благу Вістку усім народам землі. Плодом їхньої проповіді власне є праведне життя багатьох навернених людей, що своїм чеснотливим життям засвідчували, що вони є плодом Святого Духа. «І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили. Всі віруючі були в купі й усе мали спільним. Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було. Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця; хвалили Бога і втішалися Любов’ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися» (Ді 2; 43-47).
Диякон Костянтин VI ст. у своїй проповіді першої неділі після П’ятидесятниці сказав: «Церква визначним і дуже світлим празником згадує ці славні всесвітні безсмертні квіточки, що їх видала ціла земля, постійно наводнювана ріками Святого Духа».
Святий… Хто він такий? Багато людей сьогодні думає, що святим можна стати лише у монастирі, мовляв, люди там повністю віддані Божим справам, їх не турбує суєта цього світу, і тому лише вони можуть осягнути це. Звичайно, у цьому є певна рація, однак святими можуть бути не лише духовні особи. Святим є той, хто вірний своєму покликанню, той, хто сумлінно виконує свої щоденні обов’язки щодо Бога та ближнього. Покликання до святості має кожен, а не по-одинокі. Саме святості хоче від нас Ісус Христос: “Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!”(Мт. 5,48)
Церква подає нам приклад багатьох християн, серед яких і миряни також, які зрозуміли цей заклик та зуміли його втілити у своєму земному житті. Цим вони ніби говорять: “Дивіться! Ми були такі, як і ви, також були оточені світовим, гріховним зіпсуттям, випробувані багатьма спокусами, але з Божою ласкою змогли жити святим життям”. Вони зрозуміли, що можуть все в Тому, Хто укріплює їх (пор. Флп. 4,13). Так, людина своїми силами ніколи не зможе цього осягнути, проте з Богом вона може все.
Святими можуть бути і люди різного віку. Прикладом “підліткової” святості є Домінік Савіо, який був звичайним учнем. Незважаючи на свій короткий вік (помер у 14 років), він зумів полюбити Бога понад усе. Прикладом “материнської” святості є Жанна-Бернадетта Молля. Це – свята мати минулого століття. Коли була вагітною, лікар сказав їй, що вагітність має ускладнення, і, якщо вона наважиться народжувати, може сама при цьому померти. Її вибір був нелегким, але вона вирішила дати життя дитині, яку носила під своїм серцем. Дитина таки народилася, а мати втратила життя.
Головним у житті святих була велика любов до ближнього, адже, якщо ми любимо ближнього, який так близько біля нас, то з певністю можемо сказати, що любимо Бога, який є на небі. Бога ніхто ніколи не бачив. “Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала”(I Йов 4,12).
Це свято нагадує про наше покликання до святості. Тож нехай приклад Христа та всіх святих надихає нас на життя, сповнене любові до Бога та ближнього.
11 червня - ікони Пресвятої Богородиці "Непорушна Стіна"
11 червня, на День всіх святих 2023, припадає святкування ікони Богородиці "Непорушна Стіна". Виконане в мозаїці на стіні, зображення Цариці Небесної знаходиться над головним вівтарем Софіївського собору в Києві. Вже десяте століття, незважаючи на різного роду історичні події, вона стоїть без єдиного пошкодження. Образ Божої Матері пережив навали татарської орди, війни Середньовіччя, Другу світову, пише unian.ua.
На іконі Богородиця зображена в небесно-золотому вбранні з піднятими вгору в молитві руками. Її долоні розкриті назовні - вони символізують захист всіх, за кого вона молиться. За повір'ям, поки існує "Непорушна Стіна", стоятиме Київ і Україна.
Також 11 червня - день пам'яті преподобної Феодосії Константинопольської
Преподобну Феодосію Константинопольську шанують 11 червня за юліанським календарем. За новоюліанським календарем, на який Православна церква України перейде з 1 вересня 2023 року, цю святу згадуватимуть 29 травня.
Феодосія народилася в VIII столітті в багатій родині. Але після смерті батьків дівчина вирішила піти в монастир, тому роздала все своє майно бідним.
Прославилася Феодосія тим, що захищала ікону Спасителя від воїнів імператора Лева III Ісавра. Ця ікона висіла над воротами біля імператорського палацу протягом 400 років. Коли її наказали зняти, Феодосія разом з іншими черницями завадила цьому. Тоді воїни вбили всіх черниць, а Феодосію ув'язнили як найзавзятішу. Її довго катували, після чого свята загинула. Поховали Феодосію в монастирі Діокрітіс в Константинополі - її гробниця прославилася тим, що зцілила багатьох хворих.
