Страсна П'ятниця - за два дні до Великодня. Це найбільш скорботний день церковного календаря, коли згадують хресні страждання і смерть Спасителя.
Тому кожна п’ятниця є пістним днем.
У цей день піст особливо суворий. За церковними канонами, не можна їсти нічого, крім води і хліба, пише сайт Ближче до Бога.
У цей день священнослужителі вдягають найтемніший одяг і не здійснюється божественна літургія, є лише Вечірня з винесенням Плащаниці.
У цей день люди обід не готували. Жінкам не можна у Страсну п’ятницю прибирати, шити, а чоловікам – тесати, рубати тощо. Також не слід співати.
У Велику П’ятницю в церквах поклоняються плащаниці – великому, на весь зріст, зображенню тіла Христа у тому вигляді, у якому його зняли з хреста. Плащаницю виносять на середину храму, залишають там серед білих квітів, читають над нею Євангеліє і виконують похоронні плачі. Плащаниця символізує полотно, в яке був загорнутий Ісус Христос після зняття з Хреста. Після Воскресіння на тому полотні залишився відбиток.
Поклоніння плащаниці триває два дні – до великодньої служби, тобто до пізнього вечора суботи, і за кілька хвилин до великоднього хресного ходу її вносять назад у вівтар.
На утрені Великої П’ятниці читають 12 уривків з Євангелія, що оповідають про поневіряння Ісуса. Під час цього богослужіння віряни тримають у руках запалені свічки, що символізують велич Спасителя під час страждань. Щоб віск не падав на підлогу, віряни беруть із собою картонки чи плотний папір. Свічку після служби не гасять, а несуть додому.
Цього дня літургії немає, але о першій (в інших храмах пізніше) годині дня відбувається служба, під час якої люди в храмі співпереживають смерті Христа, служиться вечірня з винесенням Плащаниці. Наприкінці служби читається канон про розп’яття Господнє та особливий чин «Плач Пресвятої Богородиці». Далі – відпуст Вечірньої і поклоніння духовенства та мирян плащаниці. О 17-00 (в деяких храмах пізніше) - Утреня з Чином погребіння.
14 квітня православні вшановують преподобних Марію Єгипетську та Зосима.
Вони вчинили свої подвиги в VІ столітті, за царювання імператора Юстина Старшого, пише сайт Ближче до Бога.
Марія була родом із Єгипту. У 12 років втекла від батьків аж в Александрію, де розпочала бурхливе розпусне життя. І не з потреби грошей, а з похоті – ненаситно міняла коханців. Цілих 17 шалених років до нестями віддавалася жахливому розтлінню душі й тіла.
Одного дня, коли Марії виповнилося вже 29 років, гуляючи на набережній, вона побачила, як багато людей із Єгипту та Лівії сідають на корабель. Розпитала і дізналася, що вони відпливають до Палестини, щоб відзначити там свято Воздвиження Хреста Господнього. Заради цікавості з натовпом пройшла на корабель і вона.
Коли корабель прибув до місця призначення, Марія разом із усіма попрямувала до храму. Проте зненацька невидима сила відштовхнула її від входу. Це дуже здивувало жінку. Спробувала увійти до церкви вдруге. І знову невидима рука відкинула її на площу. Чотири рази вона піднімалася й робила спроби увійти. Але щоразу хтось невидимо відволікував її од дверей.
Тоді вона зрозуміла причину відторгнення її від Господнього дому: мерзенність власного життя!
Довго била себе в груди й каялась, з молінням звернулася до Божої Матері – просила змилостивитися над нею, грішною. І тоді ніби хтось підняв її і вивів до храмових дверей. Вона сором’язливо, уперше в житті, увійшла всередину церкви і вклонилася Животворящому Хресту. Отож Маріїна молитва не залишилася без уваги. А коли служба скінчилася і вона виходила, то почула голос: “Перейди Йордан і там знайдеш спокій”.
Не вагаючись, не сумніваючись, вона й пішла...
Щогодинно вона молилася в пустелі до Пресвятої Богородиці, Ісусові Христові – не залишати її без допомоги.
Пресвяті спасли Марію, без Них вона не витримала б тих нелюдських випробувань, не вижила б у пустелі десятки років!
Саме Зосима знайшов тіло Марії в пустелі, де також часом жив та молився, і поховав його там, де вказала свята. А сталося це 522 року по Різдву Христовому.
Коли Зосима повернувся до монастиря, де був ченцем, то розповів усе братії й описав цю дивовижну подію у своєму рукописному труді.
