Гюстав Ейфель: Доторкнутися до небес

today 15.01.2022 query_builder 08:24 remove_red_eye 50 bookmarks Історичні паралелі, Новини

Усі про неї чули, більшість хотіли б побачити, і тільки щасливчикам вдалося підкорити Ейфелеву вежу. Торік у прокат вийшов фільм-драма, присвячений видатному Гюставу Ейфелю. А що ми знаємо про «інженера Всесвіту», як називала його колись світова преса?

Феномен Ейфеля

Олександр Гюстав Ейфель народився 15 грудня 1932 року у Франції в місті Діжоне. Його батьки не були видатними людьми, але вони були достатньо благочестивими та забезпеченими, щоб дати сину достойну освіту. Гюстав у дитинстві не був генієм, проте вже мав чітку мрію – стати інженером.

Закінчив Паризьку центральну школу мистецтв та ремесел. Після чого вирішив пов’язати своє життя з металом.

Дехто вважає, що йому пощастило з часом. Попит на його професію у ХІХ століття справді був колосальним. І сам Ейфель працював із небувалим ентузіазмом. Будував мости не тільки у Франції, а також у Єгипті, Перу, Чилі, Болівії, Румунії, Іспанії, Португалії, Угорщині, на Філіппінах. За 18 років він збудував 48 масштабних залізничних мостів. Часом ці будівництва розбавляли інші об’єкти – заводи, вокзали, банки, школи, театри, казино. У 1865 році він сконструював будівлю паризького універмагу – першого у світі універсального магазина. Преса називала його «інженером Всесвіту».

Дехто пояснює таку працездатність звичайними сімейними обставинами. Адже Ейфелю треба було годувати велику родину. Молодий чоловік не зволікав із обранням супутниці життя, одружившись на дочці свого компаньйона чарівній Марі. Жінка народила йому п’ятьох дітей, але померла у ранньому віці від пневмонії. Талановитий інженер більше не одружувався, але його біографи стверджують, що Гюстав мав 25 дітей. Тож, схоже, увагою жінок талановитий чоловік обділений не був. Варто сказати, що Ейфель мав досить привабливу зовнішність, але був небагатослівним. Тому жінок підкорював скоріше справами, ніж солодкими компліментами.

Вище пірамід

До століття Великої французької революції потрібна була велика ідея, щось сенсаційне. Потрібно було створити емблему технічних досягнень ХІХ століття.

І така ідея виникла у двох на той час нікому не відомих інженерів - Кешлен і Нугьє. Вони придумали металеву споруду заввишки понад 300 метрів. Ейфелю ця ідея сподобалася - він викупив її і виставив на конкурс під своїм ім’ям. Побудувати споруду вище єгипетських пірамід – це був виклик. Саме така зухвалість дозволила Гюставу отримати офіційне замовлення.

У 1887 році розпочалося будівництво вежі, яка одразу і назавжди почала називатися Ейфелевою. ЇЇ вирішили розмістити на Марсовому полі, де мала відбутися виставка, вежа ж слугувала грандіозними воротами для входу відвідувачів. Це були три усічені піраміди, поставлені одна на одну. Усі розрахунки Ейфеля та його команди вирізнялися винятковою точністю. Проєкт, заводське виробництво і монтаж були бездоганними. Жоден отвір для мільйона з лишнім заклепок не довелося свердлити знову, жодна із 18 тисяч балок не потребувала заміни.

Та попри масштабність задуму, знайшлися й безкомпромісні його критики. До речі, серед них були відомі письменники Гі де Мопассан та О. Дюма-син. Та Гюстав гідно витримав і це випробування.

«Вежа буде найвищою із усіх споруд коли-небудь побудованих руками людей. Хіба в цьому немає своєрідної величі», - відповідав своїм критикам в одному із інтерв’ю Гюстав Ейфель.

Про безкорисну користь

Насправді величну вежу звели усього за 26 місяців. Мала вона простояти до 1909 року. Потім її планували демонтувати та здати на металобрухт. Адже яка з неї користь? А практичне ХІХ століття не дозволяло собі нефункціональні вкладення. Та вже у 1907 році на вежі встановили годинник, який світився, ще за рік - на ній знаходилася військова радіостанція, а з 1909 року її почали використовувати для телеграфу. Згодом вона перетворилася на телевежу.

Відкривали «королеву Парижа» з усіма почестями. 31 березня 1889 року під звуки «Марсельєзи» Ейфель підняв на вершині вежі французький стяг. А скільки було свідків цієї історичної події!

На першій платформі відкрили ресторан, на другій – свою редакцію розмістила газета «Фігаро». Останній поверх – кабінет самого Гюстава Ейфеля.

Йому було 56 років. І з цього дня розпочалося феєричне життя Ейфелевої вежі. На цьому завершилася діяльність великого інженера. Він проживе ще 37 років, але більше нічого не побудує…

За матеріалами книги «Спочатку були люди» Олени Рог

...

Він викупив права на цю вежу, він її будував на власні кошти, він захищав її від нападок і рятував від демонтажу, він жив в ній, він дав їй своє ім’я. Вона дала йому всесвітню славу.

Журнал Київщини "Корисний формат. Нове передмістя"

92 запитів за 0,234