Таємниці Гоголівської “Ночі перед Різдвом”

visibility162Історичні паралелі

Таємниці Гоголівської  “Ночі перед Різдвом”
Усі ми й нині із задоволенням дивимося екранізацію повісті Миколи Гоголя "Ніч перед Різдвом". Фільм 1962 року Олександра Роу "Вечори на хуторі біля Диканьки" вражає і блискучою грою акторів, і українським духом, і спецефектами. Але, виявляється, це далеко не перша екранізація відомого твору. Адже Владислав Старевич ще 1913 року зняв німий фільм "Ніч перед Різдвом", в якому знялися Іван Мозжухін (Чорт), Лідія Триденська (Солоха), Павло Лопухін (Вакула) та Ольга Оболенська (Оксана). Сюжет майже відповідав класиці М. Гоголя, але у кінострічці в палаці козаки зустрічалися не з царицею, а з князем Потьомкіним, адже цензура була у всі часи - й тоді було заборонено показувати у фільмах перших осіб держави. Довелося режисеру ввести новий персонаж. А ще в цій стрічці чи не вперше поєднано в одному кадрі акторську гру та анімацію, зокрема в сценах, коли Пацюк їсть галушки, і там, де Чорт зменшується і плигає в кишеню Вакулі. А 1951 року на основі того ж сюжету Валентиною та Зінаїдою Блумберг було знято мультиплікаційний фільм. У Радянському Союзі прем'єра фільму "Вечори на хуторі біля Диканьки" режисера Олександра Роу (за мотивами повісті Миколи Гоголя "Ніч перед Різдвом") відбулася 8 січня 1962 року. За 57 років цю стрічку встигли полюбити як дорослі, так і діти. Найвідоміший режисер-казкар радянської доби, якого любили за його талант в кожній родині, Олександр Роу повідомив в Держкіно про намір зняти свій одинадцятий фільм саме за повістю Гоголя "Ніч перед Різдвом". Але цензори угледіли в назві релігійну пропаганду й відмовили в запуску у виробництво кінострічки. Та О. Роу знайшов вихід, бо він не звик відмовлятися від задуманого, й перейменував свій майбутній фільм на "Вечори на хуторі біля Диканьки". І чиновники вже не змогли відмовити знаменитому режисеру. Спочатку знімати натурні епізоди хотіли в с. Диканька Полтавської області, в тих місцях, про які розповідається в повісті М. Гоголя. Та не так сталося, як гадалося, адже початок знімального процесу з різних причин відтягнувся на березень 1961 року, тож ні хурделиць, ні морозів вже в ті часи весною не було. Тому знімальній групі довелося відмовитися від свого наміру. Всі вирушили на Кольський півострів, де й знімали в селищі 13-й кілометр, неподалік від міста Кіровська Мурманської області. Там із снігом та завірюхами проблем не було. Буквально за кілька днів збудували потьомкінське поселення - ззовні це виглядало як справжнє українське село - будинки, сараї, церква. Але частина цих будівель була зроблена з картону, а будували лише фасад. До речі, у масових сценах знімалися не професійні актори, а мешканці Кіровська, яких набирали за оголошенням. Фільм російський, але ж повість Гоголя про українське село, звичаї і вірування українців, тому обійтися без автентичних українських пісень було неможливо. Тож Роу змусив російських хлопців і дівчат синхронно відкривати роти, а за кадром стояли машини, звідки лунав запис українських колядок у виконанні хору. У фільмі звучать справжні українські різдвяні колядки, а також уривок із православного різдвяного тропаря. Слід згадати, що Роу був не лише популярною, але і впливовою людиною, адже небагатьом режисерам дозволяли знімати ігрове кіно в Ермітажі. Йому дозволили, тому в картині Вакула з козаками зустрічається з імператрицею саме у цьому музейному комплексі. А тепер кілька слів про акторську самовідданість та самовіддачу. Одним з найскладніших в технічному плані був епізод польоту Чорта по небу. Тому був запрошений цирковий акробат, який повинен був знятися замість 58-річного Георгія Мілляра. Та дублер отримав травму і Георгію Францевичу довелося виконувати висотні трюки самостійно. Також Г. Мілляр без дублера зіграв у сцені, коли його персонаж опинявся в ополонці - тоді на вулиці було 30 градусів морозу. Олександр Роу дуже прискіпливо обирав акторів, приміром, актрису на роль Оксани (Людмилу Мизникову) знайшли з-поміж п'яти тисяч претенденток, а музику до фільму написав київський композитор Аркадій Філіпенко. За спогадами Людмили Мизникової, Георгій Мілляр і Людмила Хитяєва (виконавиця ролі Солохи) після закінчення робочого дня влаштовували веселі застілля та всілякі конкурси на краще виконання українських народних пісень. За матеріалами Інтернет-видань підготував Олександр Дяченко